Ексклюзив: 10 років трансформацій Michelle Andrade, мрії про sold out у Києві, родину і нестримне бажання бути собою

Бути артистом у праймі – задача з зірочкою. Однак залишатися собою у гонитві за чартами, лайками і похвалою у Threads – ще складніше. Але, схоже, для Michelle Andrade це давно не головне. Співачка пірнула в сольне плавання, не боїться експериментів і не зважає на балачки оточуючих. Саме ця свобода і дала їй можливість стати тією артисткою, якою вона завжди хотіла бути. І, виявляється, Мішель – ще та крихітка з перчинкою.

Напередодні свого 30-річчя Мішель поговорила з Люкс про свій шлях у музиці, внутрішні трансформації, амбіції та помилки. Яка ж Мішель своїми очима – розповідаємо в ексклюзивному матеріалі.

"Свобода дозволила мені нарешті стати тією артисткою, якою сама хочу бути"

Мішель, ми памʼятаємо вас як мілашку з "Mozgi Entertainment", а зараз бачимо зовсім іншу – звабливу, сміливу, дорослу Мішель. Які трансформації відбулися з вами за цей період?

– Тоді мені було 19 років, а зараз мені – майже 30. За цей час я пройшла через дуже багато внутрішніх трансформацій. Передусім це був шлях становлення мене як артистки: від зовсім молодої дівчини до людини, яка вже добре розуміє, хто вона, що хоче транслювати зі сцени і якою хоче бути у своїй творчості. Я багато подорожувала, жила в різних країнах, знайомилася з людьми, багато чого бачила, чула й переосмислювала. Усе це дуже сильно на мене вплинуло.
Був навіть період, коли я хотіла повністю залишити музику й піти в інший бік – більше займатися духовними практиками, шукати себе поза сценою.

Але з часом зрозуміла, що мені не потрібно обирати щось одне. Я навчилася балансувати: вранці можу залишити час для себе, піти на йогу чи у чайну, побути в тиші, а ввечері поїхати на концерт або в студію.

З професійного боку я теж пройшла великий шлях. Працювала з найсильнішими продюсерами країни, потім пройшла етап самостійного розвитку. Саме тоді дозволила собі більше експериментувати й показувати не комерційну музику.

Звичайно, на цьому шляху були й злети, й падіння. Я встигла побути артисткою з продюсером, самостійною артисткою, знову спробувати працювати з продюсером і зрозуміти, що зараз мені найбільш комфортно саме у самостійному форматі. Мені самій дуже цікаво спостерігати за цією версією себе. І, сподіваюся, вам теж.

Чи відчуваєте ви, що нарешті дозволили собі бути тією артисткою, якою самі хотіли бути, а не тією, якою вас звикли бачити?

– У якийсь момент я зрозуміла, що в мене насправді дуже крута аудиторія. Вона завжди приймала мене різною і, здається, завжди хотіла від мене одного – щоб я була собою.

Я дуже вдячна своїм слухачам за це. За те, що вони слухають мою музику, підходять до мене на вулиці, розповідають, які пісні їм відгукуються, що вони в них відчувають. Для мене це дуже цінно, тому що саме через таку взаємодію почала ще краще відчувати свою аудиторію.

Але, думаю, найбільша зміна все-таки відбулася в мені. Можливо, з віком я просто стала менше думати про те, якою мене хочуть бачити, і більше про те, якою хочу бути сама. Мені більше не потрібно постійно пояснювати чи відстоювати своє бачення. Я можу просто робити те, що мені близьке.

І ще я дозволила собі не бути ідеальною: помилятися, пробувати нове, іноді робити щось, що комусь не сподобається. Я не можу контролювати те, що про мене говоритимуть, та й не хочу цього робити. Мені здається, саме ця свобода і дозволила мені нарешті стати тією артисткою, якою я сама хочу бути.

Про російськомовні хіти: "Думаю, я їх трохи переросла"

У вас було чимало гучних російськомовних хітів. Чому ви вирішили їх не перекладати?

– Насправді я не відмовилася від своїх старих хітів. У моїй концертній програмі вони є, але я зробила їх і форматі попурі, де одна пісня перетікає в іншу. Там є і "Musica", і "Hasta La Vista", і "Хватить свистеть" та інші пісні, які люди добре знають.

Щодо окремого релізу, то не впевнена, що повернуся до цього. Я свідомо не хотіла витрачати багато часу на переклад всього старого матеріалу. Ми живемо в дуже складний період. Для мене він став точкою, після якої захотілося не триматися за минуле. При цьому думаю, що правильно зробила, що переклала ці пісні в такому форматі, тому що людям вони дуже подобаються. Мені хотілося дати їм друге життя саме на концертах, щоб слухачі могли їх почути, згадати й разом зі мною їх прожити ще раз.

Можливо, серед тих пісень є та, яку вам шкода було відпускати саме як артистці?

– Класне питання, але ні. Я вже пройшла цей етап із цими піснями. Думаю, я їх трохи переросла. Все-таки між "тоді" й "зараз" 10 років. Звичайно, деякі з них я досі співаю на концертах, тому що знаю, що люди їх люблять, та й сама їх люблю. Але мені не шкода їх відпускати.

Ті пісні, які мені справді дуже подобалися, частково переклала. Мені як артистці завжди цікаво створювати щось нове. Відчуваю, що цього хоче і моя аудиторія. Наприклад, зараз бачу, що "Маргарита" драйвить людей набагато більше, ніж "Musica", "Amor" чи інші пісні з мого минулого.

Я дуже рада, що свого часу випустила ці пісні. Вони прожили своє життя: люди слухали їх, знімали відео, проживали під них своє літо, закохувалися, співали на фестивалях.

Тому, думаю, вони повністю виконали свою роботу. Я не сумую за ними, а навпаки дуже їм вдячна. Саме завдяки цим пісням багато людей про мене дізнались й полюбили як артистку. Але я завжди хочу рухатися вперед.

"Довгий час у мене був образ маленької Мішельки, за яку все вирішували продюсери"

У вас була пауза в музиці. Що за цей час змінилося у вас і вашому ставленні до карʼєри?

– Остання пауза в моїй кар’єрі не була запланованою. Це була вимушена перерва, тому що розв'язувала деякі питання з продюсером. І це був не найпростіший шлях, адже мені потрібно було вибороти свою незалежність.

Я завжди хотіла бути незалежною артисткою. Мені важливо самостійно ухвалювати рішення та впливати на те, куди рухається моя карʼєра. Водночас хочу оточувати себе людьми, які не заважають мені створювати своє майбутнє, а навпаки підсилюють мене і можуть підказати, де краще зробити акцент.

Раніше без творчого процесу я буквально сходила з розуму. А зараз навчилася сприймати паузу зовсім інакше.

Вона дуже допомагає подивитися на себе зі сторони, побачити свої слабкі місця, переосмислити себе як артистку, музикантку, продюсерку і просто людину, яка будує своє майбутнє. Я багато думала про те, яку музику хочу створювати, з ким хочу працювати і якою бачу себе далі.

Тому цю паузу намагалася використати максимально продуктивно. Вона дала мені можливість акумулювати енергію для нового етапу. І, мабуть, навчила мене найважливішого – терпіння. Бо коли дуже чогось чекаєш, хочеться, щоб усе відбулося швидше. Але деякі речі просто потребують свого часу.

Щодо мого ставлення до кар’єри – не хочу багато говорити про це. Думаю, зараз краще покажу все своїми діями. Я незалежна артистка, у мене є моя невелика команда, якою дуже пишаюся, і ми просто будемо робити класні речі.

Після паузи ви повернулися з доволі провокативною "Sorry", де постали дуже розкутою. Чи було страшно показати себе такою публіці, яка багато років памʼятала вас зовсім іншою?

– Мені не було страшно. Я знаю себе всі ці 10 років, тому для мене мої зміни не здаються такими радикальними, як, можливо, для людей, які пам’ятають мене зовсім іншою. Я поступово показувала аудиторії, якою є насправді.

Я навіть сама не завжди вірила, що можу бути такою. А потім почала читати коментарі: "Мішель, ти така гаряча" – і думала: "Так, ви теж це бачите?" (сміється, – прим.ред.). Бо довгий час у мене був образ маленької Мішельки, за яку все вирішували продюсери.

Michelle Andrade – SORRY – дивитися онлайн кліп:

Мені подобається, що можу працювати на межі: бути провокативною, але робити це естетично, без вульгарності й зайвих підтекстів. Тому мені було не страшно, а навпаки дуже цікаво. Мені було весело це робити. Я знаю свою аудиторію і знаю, що вона може мене підтримати. Але водночас дозволяю своїй аудиторії мене критикувати. Я не очікую, що подобатимусь усім.

Мені хотілося, щоб люди нарешті побачили мене різною, бо вже втомилася бути тільки "доброю дівчинкою". Я добра – це правда. Але я ще й така bitch інколи (сміється, – прим.ред.)

Реакція на "Sorry" була дуже різною: хтось захоплювався, хтось критикував. Що з цього фідбеку вас зачепило – приємно чи неприємно?

– Чесно, очікувала, що реакція людей буде набагато гіршою. А коли почалися коментарі, де люди мене захищали або дуже захоплювалися, я думала: "Блін, прикольно, звичайно, але я очікувала трішечки більше хейту". Але мені дуже приємно, що людям це сподобалося і вони приймають мене такою, якою є. Значить, я роблю правильні речі. І мені хочеться своєю відкритістю показати людям, що вони теж можуть бути собою, не боятися відкриватися й показувати різні свої сторони. Я теж приймаю вас різними. Тому, будь ласка, відкривайтеся.

До речі, а який свій трек ви вважаєте найбільш недооціненим?

– У мене є мініальбом "Неприховане", який вийшов наприкінці осені 2022 року. Це був мій перший великий реліз після початку повномасштабного вторгнення. Він дуже емоційний і творчий, але ми випустили його в дуже темні часи. Тоді почалися перші блекаути, не було світла, зв’язку. Ми знімали відеороботи, монтували її в умовах, коли в будь-який момент могло зникнути світло. Ми навіть не могли нормально переписуватися з командою, не те що повноцінно просувати ці треки.

Тому я б дуже хотіла, щоб ці пісні ще раз розкрилися для слухачів, тому що там дуже круті тексти й музика. Мені здається, я просто сама їх тоді не до кінця допрацювала й не змогла дати їм ту увагу, якої вони заслуговували.

Є ще пісня "Краля", яка, як на мене, теж недооцінена. Можливо, через деякий час ще повернуся до цих треків і спробую дати їм нове життя.

Michelle Andrade – Краля – дивитися онлайн кліп:

Про Ірину Горову: "Я довіряю її думці, мені подобається з нею радитися"

Ви зараз працюєте без продюсера. Ірина Горова, з якою ви раніше працювали, нам нещодавно сказала, що вважає хорошою моделлю для артиста роботу з командою, яка дає менеджмент, підтримку, дистрибуцію й можливість рости, а не просто контролює артиста. Чи погоджуєтеся з нею, що артисту все-таки потрібна сильна команда? Що в самостійності виявилося для вас найскладнішим, а що – найбільш кайфовим?

– Я на сто відсотків згодна з Іриною. Насправді в сучасному світі артисту дуже потрібна команда – люди, які допомагають проявляти творчість, розвиватися і доносити її до більшої кількості людей. Якщо ми хочемо робити великі речі, самостійно всього цього не досягнеш. Тому важливо оточувати себе професіоналами, які сильні у своїх сферах.

Артист може бути дуже талановитим, але він апріорі не може взяти на себе відповідальність абсолютно за все. Тому команда обов’язково потрібна.

На початку для мене найскладнішим у самостійності було ухвалювати рішення, тому що раніше багато рішень приймали за мене. Зараз можу сама їх ухвалювати. І навіть якщо це факап – він мій. Так я вчуся брати на себе відповідальність і водночас прислухатися до команди, тому що розумію: мої думки не завжди найкращі. Важливо чути інших, але водночас вірити в себе, ризикувати й не боятися, що щось може піти не так.

Ось ця свобода для мене зараз найцінніша. Ти не маєш нікому пояснювати, чому тобі щось потрібно. Навіть якщо ти помилився, нічого страшного. Круто відчувати і свої провали, і свої перемоги.

Якби Ірина Горова сьогодні запропонувала вам знову попрацювати разом, ви б розглядали таку пропозицію?

– Я не хочу говорити наперед, бо не знаю, що буде далі. Але наразі мені дуже подобається просто радитися з Іриною, спілкуватися з нею, обговорювати якісь речі. Я довіряю її думці.

Іра дуже добре вміє грати командно. У неї немає амбіції, що має бути тільки її ідея або тільки так, як вона сказала. Вона вміє прислухатися, правильно направляти, але водночас дає тобі свободу помилятися. Тому зараз я бачу її радше як людину, до якої можу прийти за порадою, почути її думку й прислухатися. А от щодо повернення до формату "артистка – продюсер" – думаю, поки що ні.

Нещодавно ви говорили, що хотіли з записати дует із Анною Трінчер. Чому саме вона?

– Мені взагалі з багатьма артистами хотілося б зробити хітовий дует. Але чому саме з Анною Трінчер? Мені здається, ми з нею могли б дуже круто хайпанути й вийти за певні межі. Думаю, у нас вийшла б дуже гарна, смілива і водночас дуже гучна пісня.

А чи є артист, із яким ви зараз точно не стали б робити фіт, навіть якби це гарантувало великий хайп?

– На українській сцені немає такого.

Про кінокарʼєру: "Для мене це має бути роль життя"

У вас був досвід у Голлівуді. Чи хочете й далі продовжувати розвиватися як акторка?

– Мені було б цікаво, якби мені запропонували роль складного персонажа, заради якого мені справді захотілося б повністю зануритися в цей процес.

Якщо режисер скаже: "Тобі потрібно пів року чогось навчатися", – я навчуся. Треба навчитися керувати вертольотом – навчуся. Треба набрати вагу – наберу, треба схуднути – схудну. Я навіть хочу сама виконувати всі ці речі, без каскадерів, якщо це можливо. Для мене це має бути роль життя.

Мені дуже подобається, як Дженніфер Лопес зіграла мексиканську співачку Селену. Вона настільки глибоко увійшла в цей образ і змогла передати її характер, що глядачі просто закохалися в цю героїню.

Або я б хотіла щось максимально протилежне мені, як в "Атомній блондинці": бойова роль, зброя, бруд, екшен. Щось дуже цікаве, сильне і зовсім неочікуване для мене.

"Мені подобається дивитися Євробачення, але брати участь ніколи не хотілося"

Зараз триває подача заявок на Нацвідбір на Євробачення. Ви ніколи не пробували свої сили в ньому. Чому? Чи бачите себе колись на цій сцені?

– Мені здається, що конкурсів у моєму житті вже було достатньо. При цьому я не дуже люблю сам конкурсний формат. Я завжди більше за те, щоб підтримувати: мені подобається дивитися Євробачення, вболівати, переживати за артистів, але самій брати участь у ньому мені чомусь ніколи не хотілося.

"Я мрію про sold out великого сольника в Києві"

Що для вас сьогодні є великою професійною ціллю – те, чого ви ще точно хочете досягти як артистка?

– Я мрію зробити великий сольний концерт у Києві, який буде був sold out. І ще одна моя мрія – заспівати з моїм татом на одній сцені.

"Мішель – насправді дуже спокійна. Вона хоче родину і дітей"

Через півтора місяця вам виповниться 30. Якою Мішель ви точно більше не хочете бути у свої 30? А якою дуже хочете стати?

– Насправді це дуже трепетна для мене тема, тому залишу це поки що для себе. Я знаю, якою хочу бути, і знаю, чого хочу досягти. Але зараз не буду про це говорити. А коли в мене це вийде, обов’язково з вами цим поділюся.

Що вам зараз здається найкрасивішим у собі не лише зовні, а й у характері?

– Найбільше в собі я ціную доброту. Мені важливо залишатися доброю людиною, навіть коли життя не завжди дає для цього привід.

І якщо сьогодні прибрати всі ярлики (артистка, акторка, модель), хто така Мішель Andrade для самої Мішель?

– Мішель – насправді дуже спокійна. Вона любить тишу, чай, біг, спорт. Обожнює їсти чипсики. Хоче родину, дітей. Дуже любить свою сім’ю і друзів. Їй подобається іноді побути на самоті, щоб її ніхто не чіпав. Вона обожнює затишок і комфорт. Мішель любить прості речі, але водночас хоче Porsche (сміється, – прим.ред.).