Ексклюзив: Селена Гомес про "Емілію Перес", музику, материнство та життя після 30 років

Навесні 2024 року в основній конкурсній програмі Каннського кінофестивалю був представлений фільм "Емілія Перес". Це мюзикл французького режисера Жака Одіяра про голову наркокартелю, який прагне вийти з кримінального бізнесу та стати жінкою. Головні ролі у фільмі виконали Зої Салдана, Селена Гомес і Адріана Пас. Стрічка стала фаворитом Канн й виборола нагороду за найкращу жіночу роль, а також Призу журі та приз за найкращу музику. У вересні було вирішено, що "Емілія Перес" поїде цього року на Оскар від Франції.

В Україні премʼєра фільму "Емілія Перес" пройде в рамках 8-го Київського тижня критики й буде показана в Міжнародній програмі. Згодом стрічка вийде у прокат – 7 листопада у кінотеатрах країни.

Напередодні старту фестивалю Люкс публікує ексклюзивне інтервʼю з виконавицею однієї з головних ролей, Селеною Гомес. Акторка розказала про гру іспанською мовою, своє мексиканське коріння та спільні риси зі своєю героїнею.

– Що ви знали про творчість Жака Одіара, коли вперше зустрілися з ним у Нью-Йорку?

– Першим його фільмом, який я побачила, був "Іржа і кістка", і я миттєво закохалася у стиль його режисури. Я була захоплена зустріччю з ним, але водночас і нервувала, бо знала, що ця роль стане для мене викликом.

– Він каже, що ви не повірили йому, коли після 10 хвилин розмови він сказав, що ця роль ваша...

– Коли я проходила прослуховування, присягаюся, я ніби відключилася, тому що це була така пристрасна сцена, що я повністю занурилась в неї. Коли він сказав, що роль моя, мені справді здалось, ніби я перебуваю уві сні.

– Жак Одіар каже, що мало знав про вас, коли ви вперше зустрілися. Як ви вважаєте, чи вплинуло його відносне ігнорування вашої слави та публічності на ваші робочі стосунки?

– Мені подобалося, що він насправді не знав, хто я, і я думаю, що це пішло мені на користь. Він дивився на мене виключно як на актрису. Не було ніяких припущень, і це давало мені відчуття, що я дійсно заслужила цю роль.

– У вашому житті завжди були танці, спів й акторська гра. Наскільки переплетені для вас усі ці мистецькі сфери?

– Коли я співаю, я, безумовно, граю, тому що я занурююсь в слова й відчуваю, ніби втілюю якогось персонажа. Я не вважаю себе найкращою танцюристкою, але мені подобається вивільнення через музику і те, як можна зобразити будь-яку історію. Сумну, щасливу, самотню, що надихає... Це все пов'язано між собою. Для цього фільму це була важлива частина персонажа і стиль танцю, який я ніколи раніше не виконувала. Це було дуже складно і класно.

– Дія фільму відбувається в Мексиці, країні походження вашого батька. Ви виросли в Техасі, які стосунки у вас були з Мексикою й з мексиканською культурою?

– Моя бабуся приїхала до США з Мексики у 1973 році в кузові вантажівки, а 18 років потому отримала громадянство. Їй було нелегко, оскільки вона залишила багато своїх рідних у Мексиці. Мій батько дуже сильно постарався, щоб я не втрачала зв'язків зі своїм корінням, все, від традицій і їжі до культури, завжди було на першому плані. Крім того, Мексика була для нас лише на відстані однієї поїздки на машині.

– Як ви впорались з акторською грою іспанською, адже це те, чого ви раніше не робили?

– Я записувала музику іспанською, але набагато більше хвилювалася, коли говорила іспанською у фільмі. Мій персонаж – американка мексиканського походження, і це допомогло зняти певний стрес від того, ніби все мало б звучати ідеально.

– Права транссексуалів зазнають утисків по всій території Сполучених Штатів Америки, й особливо у вашому рідному штаті Техас. Чи вважаєте ви "Емілію Перес" політичним фільмом, і наскільки важливою для вас була участь у цій конкретній історії в цей конкретний момент американської політики?

– Коли я вперше прочитала сценарій, я хотіла переконатися, що роль Емілії виконує людина, яка прожила таке життя. Для мене було важливо, щоб транс-жінка отримала таку можливість, адже видимість має значення.

– Ваша героїня в "Емілія Перес" – дуже сильна жінка, яка бореться за свою свободу кохати того, кого хоче. Вона також в перехідному стані, щоб стати трансгендерною. Чи можете ви з цим співвіднести себе?

– Так. Зараз, коли мені 30, я часто відкриваю в собі щось нове. Це може бути складно і дивно, але я знаходжу в цьому задоволення, і з часом все стає краще. Я відчуваю себе мудрішою і набагато краще усвідомлюю свою персону.

– Що вас найбільше зворушило у своїй героїні?

– Я можу відчути, наскільки інтенсивно вона все сприймає. Будь то пристрасть чи гнів, її було цікаво грати, тому що ніколи не було моменту, коли вона була б стабільною.

– Вона також є матір'ю, яка намагається бути поруч зі своїми дітьми, але при цьому жити вільно, як жінка. Де ви знайшли натхнення для цього аспекту ролі?

– По-перше, я обожнюю дітей. Я не можу чесно відповісти на це питання стосовно материнства, оскільки у мене немає дітей, але я з величезною повагою ставлюся до жінок, тому що ми можемо все це робити. Я дивилася на Зої [Салдана] й бачила, яка вона чудова мати, а ще вона чудова актриса.

– Яка сцена викликала у вас найбільше переживань перед початком зйомок?

– Я найбільше хвилювалася через танцювальний номер, тому що я ніколи раніше не танцювала в такому стилі. Це було напружено, і я знала, що моєму тілу буде важко. Але я готова були витратити на це багато сил, як під час репетицій, так і під час зйомок.

– Чи могли б ви розповісти про зйомки фільму в Парижі? Як те, що більшість сцен знімали в студійному павільйоні, вплинуло на вашу акторську гру?

– Спочатку я хвилювався. Але вони зробили все настільки реалістично, що коли ми виходили на сцену, то переносилися в інший світ. Хоча було б добре знімати в Мексиці, але, я вважаю, що вони проробили неймовірну роботу зі створення атмосфери Мексики, так що це не відвертало мене від перевтілення у свою персонажку.

А перший трейлер фільму "Емілія Перес" українською дивись за посиланням.