Тріумф, божевілля та фатальна роль: таємниці життя і ранньої смерті непокірної Вів'єн Лі

5 листопада 1913 року народилась одна з найвеличніших акторок Золотої епохи Голлівуду – Вів'єн Лі. Для всього світу вона назавжди залишилася непокірною Скарлетт О'Гара зі "Звіяні вітром". Проте за лаштунками її життя ховалася історія, сповнена болю, боротьби з психічною хворобою та руйнівної пристрасті.

Вівіан Мері Гартлі (справжнє ім'я акторки) народилася в індійському місті Дарджилінг у родині британського офіцера. Змалку дівчина марила театром. Навчаючись у Лондонській школі, вона твердо вирішила стати акторкою. Вів'єн була дуже серйозною у своєму ремеслі і рівнялася не на кінодиву Ґрету Ґарбо, а на легендарну театральну драму-актрису Дем Морін Темпест, бо прагнула опанувати глибоке акторське мистецтво, а не просто бути "красивою картинкою".

Існує красива голлівудська легенда: нібито продюсер Девід Селзнік безперервно шукав акторку на роль Скарлетт О'Гара, і коли на майданчику вже горіли декорації для сцени "пожежі в Атланті", до нього підвели брюнетку з палаючими зеленими очима, після чого він вигукнув: "Ми знайшли нашу Скарлетт!".

Насправді це був лише вдалий піар-хід Голлівуду. Вів'єн Лі привіз до США Майрон Селзнік – брат продюсера та менеджер культового актора Лоуренса Олів'є, з яким у Вів'єн на той момент вже розгорався бурхливий таємний роман. Попри те, що на роль пробувалися головні зірки Америки (Бетт Девіс, Кетрін Гепберн та Люсіль Болл), продюсер від початку серйозно розглядав саме Вів'єн. Єдине, що його лякало – її "занадто британське" походження для ролі красуні з півдня США, але кінопроби зняли всі сумніви.

Після тріумфу "Звіяних вітром" у 1939 році Вів'єн Лі стала зіркою номер один у світі і отримала перший Оскар. У 1940 році вона вийшла заміж за кохання свого життя – актора Лоуренса Олів'є. Проте їхнє життя було далеким від казки.

Під час зйомок фільму "Цезар і Клеопатра" (1945) у Вів'єн стався викидень. Це занурило її у важку депресію. Саме тоді у Вів'єн почав проявлятися біполярний розлад (маніакально-депресивний психоз), про який у ті роки ще мало що знали. Їхні стосунки з Олів'є перетворилися на суцільні скандали, де пристрасть чергувалася зі сварками та публічними бійками, хоча вони залишалися разом ще понад 10 років.

У 1949 році Вів'єн зіграла Бланш Дюбуа в театральній постановці "Трамвай "Бажання"" у Лондоні, а згодом її запросили до екранізації фільму разом із Марлоном Брандо.

Гра Вів'єн була феноменальною, вона здобула свій другий Оскар за найкращу жіночу роль. Проте занурення у психологічно важкий та зламаний образ Бланш стало для акторки фатальним.

Роль Бланш Дюбуа остаточно зіпхнула мене у прірву божевілля, – пізніше зізнавалася Лі.

Після цього її психологічний стан стрімко погіршився. Під час зйомок фільму "Шлях слона" (1953) у Вів'єн стався сильний ментальний зрив, через що її довелося терміново замінити на Елізабет Тейлор.

А потім настало розлучення з Олів'є. Після нього поруч із Вів'єн був актор Джек Мерівейл, який став для неї турботливим і спокійним партнером, бо підтримував її у боротьбі з хворобою. Попри психологічні кризи, Вів'єн продовжувала грати в театрі та кіно, дивуючи колег своєю професійністю.

Проте здоров'я акторки підірвав туберкульоз. 7 липня 1967 року Джек Мерівейл знайшов Вів'єн без тями на підлозі її спальні. Вона так і не прийшла до тями й померла у віці всього 53 років.

Також радимо прочитати 15 найяскравіших цитат із фільму "Звіяні вітром".