Ліза Василенко про роль Лоли у своєму житті, про булінг, кохання й амбіції
Лізі Василенко лише 20, а її Instagram-акаунт нараховує більше, ніж півмільйона фоловерів. Ми розпитали в популярної акторки серіалу "Школа" (1+1) про те, чим нині живе молодь - соцмережі, кохання та способи самовираження. Читай відверте інтерв'ю української Блер Волдорф на Люкс ФМ.
Творчість
"Я ще до кінця не зрозуміла, у чому хочу себе реалізувати, а що залишити як хобі. Тому зараз пробую все: кіно, музику, танці, дизайн. Наприклад, раніше, дивлячись фільми, просто милувалася акторами, тепер же розумію, що вони доповнюють ідею. Головний - режисер. Мені б хотілося пізнати ази режисури. Так цікаво зрозуміти, чому він зняв під таким кутом, розкрив саме так персонажів.
Останнім часом захопилася танцями (ходжу на хіп-хоп і vogue), а також випустила свій перший трек "Может быть". Після прем'єри дехто писав мені в direct, мовляв, куди я лізу, коли не вмію співати. Знаєте, дивно подібне читати, адже ми постійно вчимося. І хто знає, можливо, ця людина, яка написала, через три роки купить квиток на мій концерт у Нью-Йорку (сміється).
Але якщо серйозно, то в моєму житті все ж таки домінує кіно. Майже весь час проводжу на знімальному майданчику. Ось зараз розпочалися зйомки продовження другого сезону серіалу "Школа". Мені подобається деякий час жити своїм персонажем: тут ти Лола, а через 5 хвилин уже Ліза. З часом зрозуміла, що 80% Лоли - це я сама. Така собі душевна стервочка (сміється). До речі, спочатку було важко відпускати від себе Лолу. Особливо після першого сезону. Вона ще довго жила в мені, тому частенько виривалися назовні її штучки (сміється). Але з часом навчилася швидко виходити з образу.
І так дивно, коли у вихідні просто не знаєш, чим себе зайняти. Прокидаєшся - і тобі, 20-річній, не треба йти до школи, з'ясовувати стосунки з Пашею чи Нікою. Можна провалятися в ліжечку цілий день, подивитися серіальчик чи з'їсти щось смачненьке. Але в такі моменти здається, що не живу, а існую. Мабуть, занадто працьовита я (сміється).
Що стосується планів на майбутнє, то мрію спробувати свої сили у fashion індустрії. Ось уже два роки як виношую ідею створити власний бренд і переїхати до Нью-Йорка. Знаєте, то моє місто. Я усвідомила це, коли вперше прилетіла до нього. Приземлилася в аеропорту і відчула: я вдома. Тут усі кудись біжать, ніхто нікому не потрібен. Мабуть, просто втомилася від пліток у Дніпрі...".
Лямур.
"У кохання немає віку. Якщо воно справжнє, то ти не звертаєш увагу на цифри, забуваєш про всі мінуси людини. Але в першу чергу треба полюбити себе. Якщо ти сама собі не симпатизуєш, то іншим теж будеш байдужа. Не перестаю про це говорити. До мене часто звертаються за любовною порадою. Хоча й маю досвід, роздавати поради не люблю. Це справа кожного. І, як показує статистика, порадивши, ти все одно будеш винною (сміється).
Дійсно круто, коли ти знайшла свою людину. На жаль, я її ще не зустріла. Нема поруч того, хто б зміг мене зачепити і залишитися в моєму серці назавжди. Звісно, у мене були стосунки, і я про них не шкодую. Завдяки їм стала тим, ким зараз є. Знаєте, у Дніпрі в мене є коробка з назвою "Щастя". Там зберігаю речі, пов'язані з минулим. Після фантуру серіалу "Школа" колекція збагатилася.
До речі, про "Школу".... Із Сашею Петренком ми нормально спілкуємося. Спочатку трохи ніяковіли в присутності один одного, але згодом зрозуміли: треба рухатися далі. Звичайно, дружити навряд чи будемо (посміхається), проте зараз у нас теплі стосунки".
Соцмержі.
"Як не дивно, але моя цільова аудиторія - читачі віком від 18 до 25 років. Маленьких зовсім трохи, відсотків двадцять. Та і хейтерів мало. В основному пишуть хороше. А якщо й залишають негативні коментарі, то не видаляю їх. Таким людям я вдячна. Вони мотивують. До речі, я не вважаю себе блогером. Для мене блогер – це людина, яка доносить важливу, корисну й цікаву інформацію. Ліза Василенко цього не робить (сміється). Інколи пишу пости, але це, скоріш, мої особисті роздуми. Звісно, вони можуть надихати. Але справжніми блогерами вважаю Катю Клеп, Соню Єсьман, Настю Івлєєву. Обожнюю Дудя. Він настільки легко спілкується з зірками! Таке відчуття, ніби вони не інтерв'ю проводять, а просто чайок попивають (посміхається).
Мені часто пишуть в Instagram стосовно булінгу. Не думайте, що жаліюсь. Пройшовши через сльози і приниження, я досягла чимало. І це лише початок. Тому на своєму прикладі хочу показати, як протистояти насиллю. Перше й найголовніше - аби школярі не замикалися й ділилися проблемами з батьками. Свого часу я боялася відкритися мамі. Боялась осуду. Усім здається, що дорослі їх не зрозуміють. Це не так. Я сиділа вдома, нічого не їла, нікуди не виходила, не хотіла бачити тих, хто робив мені боляче. Якось мама попросила викинути сміття. І в цей момент зрозуміла: викидаючи це сміття, я викидаю всі образи. Усвідомила, що живу для себе й не хочу витрачати енергію на кривдників.
Зараз мене підтримує моя instaродина, якій дуже вдячна. Намагаюся перенести соцмережі в реальне життя. Часто пропоную своїм читачам зустрітися й піти разом у кіно, наприклад. Мені цікаво знайомитися з фоловерами. Раніше такого в мене не було. Тому я дуже ними дорожу".