Ексклюзив: Анна Трінчер і Олександр Волошин про вільні стосунки та плани на дітей

Опишіть свій перший день у ролі чоловіка та дружини. Щось змінилося у ваших стосунках?

- Анна: Цей день був неймовірним та найкращим. Чесно кажучи, дуже переймалася, бо ніколи не отримувала задоволення від будь-яких заходів, які особисто організовувала, де все залежало від мене. Я відразу починаю хвилюватись у таких випадках, переживати за всіх і стресувати. У цей день я забажала одне, щоб Господь благословив нас і ця подія була найкращою в нашому житті, щоб усе йшло, немов за планом Господа. І дійсно, у цей визначний день було все ідеально. Я трішки понервувала, коли їхала до РАЦС, бо ніяк не могла запам'ятати обіцянку та проговорити її, як слід. Проте все інше було без казусів. Звісно, відчуття зовсім інше, бо ти вже не тільки на словах чоловік та дружина, а офіційно. Це дійсно має значення та грає велику роль, попри думку людей, які кажуть, що це всього-на-всього штамп у паспорті. Ви по-іншому відчуваєте та сприймаєте один одного, навіть кохаєте по-іншому, як повноцінна офіційна сім‘я.

- Олександр: Із самого початку я взагалі не хвилювався, був впевнений у собі на всі сто відсотків. Я чітко знав, що все буде йти за моїм планом, проте це було до одного моменту. До мене в машину сіла помічниця і посіяла на мене енергетику хвилювання. Як тільки я зайшов до РАЦС, відразу відчув напружену енергетику, ось тоді уже почав хвилюватися. До мене підійшов свідок і розповів, що коли він одружувався вперше, в нього тремтіло коліно, чому я взагалі не повірив. Потім Аня почала розповідати мені свою клятву, від якої в мене почало тремтіти коліно. Якщо говорити про день у ролі чоловіка, то для мене в цьому плані змінилось тільки одне: я почав ще більше відчувати відповідальність. Я завжди її відчував, але коли одягнув обручку, відчув великий шмат додаткової відповідальності.

Популярність часто заважає вашим стосункам?

- Анна: Насправді ми вже звикли до популярності. Звичайно, коли втручаються в особистий простір, то інколи напружує ситуація. Бувають такі дні, коли ми не хочемо нікого бачити, чути, а просто провести час у двох, проте не завжди виходить. Це інколи заважає, але все одно ми розуміємо, що це наша професія і від цього нікуди не подіти себе. Взагалі ми дуже раді спілкуванню з нашими слухачами та глядачами, адже маємо тісний зв’язок. Я майже кожного дня особисто спілкуюся з усіма в direct. Класно, коли до нас підходять та розповідають різні історії з нашого життя, за якими вони стежили.

- Олександр: Тут не хочеться бути багатослівним. Краще бути популярним, аніж навпаки.

Пригадайте свою першу зустріч: що найбільш зачепило вас один в одному?

- Олександр: На першій зустрічі мене взагалі нічого не зачепило в Ані. Досі пам’ятаю, як вона зайшла у довгому плащі, на той момент їй було 17-18 років, та почала керувати всім. Тоді ми збиралися створювати TikTok House, і в нас уже було 5 хлопців і одна дівчина – Аня. Ми всі разом зібралися, а вона прийшла і почала казати: "Краще зробити ось так! Ось це гарно, а це не зовсім! Переграймо все! Я вважаю інакше". І тоді я подумав: "Хто це взагалі така?". Проте це чіпляє хлопців, і вже тоді, напевно, у мене почалися внутрішні зрушення, які я спочатку не хотів сприймати і виправдовував усе тим, що не хочу стосунків до 30-ти років.

- Анна: На першій зустрічі мене нічого не зачепило, тому що я і Саша тоді знаходилися у стосунках. Я була зацікавлена своїм хлопцем і прийшла туди виключно на ділову зустріч. Тому на нього не звертала взагалі уваги.

Чи можете назвати найскладніший момент у ваших стосунках? Як прожили його?

- Анна: Звичайно, це був початок повномасштабного вторгнення. Момент, коли ми всі були розгублені та знаходилися на максимальному стресі. Навіть коли пройшло декілька тижнів від початку війни, ми намагалися думати, що вже менше хвилюємось, але все одно не розуміли, що робити. Ми були емоційно пригнічені, тому часто зривалися один на одного, на тлі чого виникали непорозуміння. Було таке відчуття, ніби розмовляємо різними мовами. Той період трішки зіпсував наші стосунки, але саме тоді зрозуміли, наскільки важливі одне для одного. Ми усвідомили, на які жертви готові йти, щоб зберегти наші стосунки та взаєморозуміння.

- Олександр: Без сумнівів, це було 24 лютого – день, який змінив наше життя на 360 градусів. Та був ще один тяжкий момент. Це трапилося до початку повномасштабного вторгнення. Через тиждень як я зробив Ані пропозицію, ми поїхали до Африки. У поїздці почали доволі сильно конфліктувати. Я тоді навіть припусти, що по поверненню додому ми можемо розійтися.

Зараз модні вільні стосунки. Що думаєте про це?

- Анна: Не знаю, які там вільні стосунки в моді. Якщо йдеться про те, що чоловік та жінка на стороні можуть гуляти будь із ким, але все одно бути разом, то, особисто для мене, така модель незрозуміла. Я б не хотіла таких стосунків. Проте я абсолютно не засуджую будь-які варіанти, це особиста справа кожної пари.

- Олександр: Я затятий противник вільних стосунків. Мене ніяк не вражає це, і фрази "Я кохаю її, а це просто секс", "У мене така натура", "Це мої інстинкти, а я кохаю іншу". Мені здається, це ніяк не виправдовує таких людей. Ц зрада, на мою думку. Навіть якщо це французький поцілунок поза творчістю, то це все.

У ваших стосунках є табу?

- Анна: Чесно кажучи, табу особливо не має, тому що ми довіряємо один одному і наші стосунки тримаються на довірі. Нам не треба контролювати один одного, ми не ревнуємо один одного. Ми знаємо, що багато працюємо і, якщо хтось не бере слухавку, це означає, що немає можливості відповісти. Якщо хтось із нас пізно прийде додому, то це значить, що ми працювали. Ми любимо один одного, довіряємо, тому якихось табу немає в нашому житті.

- Олександр: Ні, ми не контролюємо один одного. Вважаю, якщо людині щось забороняти, то вона буде хотіти цього ще більше. Тому я в жодному разі ніяк не обмежую волю Ані, і вона теж намагається не обмежувати мою, хоча в неї і не завжди це виходить.

Чи плануєте згодом пишне весілля?

- Анна: Обов’язково плануємо пишне весілля. Дуже хочемо ще раз прожити цей день, але вже в колі друзів і великої кількості людей, яких не змогли запросити в цей раз. Хочемо зробити ціле шоу, щоб цей день запам’ятався нам назавжди.

- Олександр: Щодо пишного весілля, то хотілось би звичайно його зробити, але вже після того, як ми переможемо у війні, коли ми вичавимо орків з нашої землі. Хочемо зробити класне незвичне весілля з друзями, як ми і хотіли, не так, як усі.

До дітей готові? Коли плануєте поповнення у родині?

- Анна: До дітей ми не готові, це 100%. Плануємо почекати з цим ближче до 30-ти.

- Олександр: Ні, ми не готові до дітей і поки не плануємо їх. Можливо, через 7-8 років, коли вже будемо готові до цього. Зараз я не можу назвати конкретний час. Ми навіть до подружнього життя не були готові, тому загадувати точно нічого не будемо.