Эксклюзив: Оля Фреймут о легкомысленном шоубизе, семье и утраченной интеллигентности

Наш разговор с Олей получился откровенным и в то же время загадочным. Пожалуй, в этом и изюминка Фреймут. Читай эксклюзивное интервью с новым Директором “Школи панянок” (Новий канал) на Люкс ФМ.

Как Ревизор стал Директором

“Роль Директора у “Школі панянок” стала для мене викликом. Я вирішила кардинально змінити кар'єру. Коли люди чують моє ім'я, то починають все чистити, тікають кудись. Ви б бачили, як я хатню робітницю шукала!

Був випадок, коли одна жіночка переступила поріг і одразу ж сказала: “Я піду”. Чоловік почав її переконувати, мовляв: “Ні-ні, залишіться. Вона нормальна, хороша”. (сміється) Та й у сфері перевірок я вже як риба у воді. Тепер хочу навчати й виховувати, подивитися у вічі бандиткам, бандюганкам, хуліганкам.

Зізнаюсь: дуже хвилювалася. Відчувала себе молодою вчителькою, яка вперше йде до школи і боїться, що клас її не сприйме“.

Село, люди и шоу-бизнес

“Знаєте, я з цікавістю ставлюся до думки, що дівчину з села можна вивести, а от село з неї — ні. Дуже часто подібне пишуть і мені в коментарях в Instagram. Не знаю, яке село вони в мені бачать, але село це не завжди погано. От жила собі якась Оксанка в селі, приїхала до Києва, і тепер вона вже Ксенія. Ось це найгірше.

Я би залишала в кожній дівчині трохи села. Воно і робить її справжньою, доброю, харизматичною.

Ми всі з вами люди, тому нащо вдавати з себе Бог знає кого? Ми ж просто люди, які можуть обійнятися, поспілкуватися без високомірності.

До речі, у реаліті-шоу харизми набагато більше, аніж у відточеному шоу-бізі. Бомонд став куцим. Усі один одного копіюють. А тут дівчата, які прийшли з вулиці, їх ще не навчили ховати оцю справжність.

Мені здається, що зараз в українському шоу-бізнесі конкуренція відсутня, а вона важлива. Особливо серед співаків. Багато артистів покинули Україну через сумні обставини, поїхали до Росії. Сумно, адже коли нема конкуренції, відбувається деградація.

Тому конкуренція — це добре, вона має бути, її потрібно примусово шукати, випереджати її, інакше не цікаво“.

Интеллигенция

“Усіх моїх колег не завадило б відправити в “Школу панянок”. Немає ідеальних. Я, напевно, надто старомодна. Не розумію, чому телебачення стало таким легковажним? Говорю це не тому, що стала старшою, так би стверджувала і 15 років тому.

Мені здається, що сексуальність не в голих сідницях і грудях. Вона в розумі і манерах. Найсексуальніше в чоловікові для мене — це його розум. Так само і в жінці. Хоча дівчина й одягнена скромно, але на ній може бути вбрання за десятки тисяч гривень. Це видно. І необов'язково показувати голе тіло. Я за те, щоби всі терміново назбирали манер.

Розумієте, шоу-біз — це дуже відповідально, він виховує. А коли вихователі напівоголені, з кокошниками на голові, то хочеться плакати й бігти в іншу країну. Наприклад, у Британію, де зовсім інша естетика.

Інтелігентами народжуються, а не стають. Звичайно, можна ним стати, але не до кінця. У мене є подруга Наталя Адаменко, перший Директор "Школи панянок”, до речі. Ми різні за віком, але вона мій найкращий друг. Коли щось стається у житті, то розповідаю мамі, сестрі і їй. От вона народилася інтелігенткою: у неї батьки такі були, бабуся. Це передавалося від покоління до покоління.

Оля Фреймут с Натальей Адаменко

Я зараз працюю над книгою з етикету, яку присвятила бабусі. Вона померла в день, коли народилася моя Євдокія. Саме їй завдячую своєю інтелігентністю, вона дуже багато часу приділяла моєму естетичному вихованню“.

Семья и сорняки

“Чесно, сучасним панянкам не вистачає сім'ї. Коли в родині холод і на дітей не звертають уваги, то виростають бур'яни. Так втрачаються родинні зв'язки. А от коли знаєш, що тебе люблять, чекають вдома за філіжанкою кави, підтримають, коли льопнувся в багнюку, - тоді легше жити.

Діти чомусь дуже хочуть відірватися від батьків. Через епоху Інтернету і виникає ось ця прірва між батьками й дітьми, як результат - покалічені долі. Треба, щоб мама більше спілкувалася з донькою, цікавилася, чи не ображають її в школі. Так само з сином: чи впевнений він у собі. Коли нема людського спілкування, то це вилазить боком.

І компліменти потрібно говорити, особливо дівчатам. Тільки вони повинні бути справжніми і вдало дібраними. Не можна обманювати людину, казати Кінг-Конгу, що він Дюймовочка, а якомусь дурнику, що він мудрець. У людині потрібно визначити найкращу рису й натякати на неї“.

Вкус жизни

“Життя на смак гірко-солодке, терпке. Я постійно відчуваю себе щасливою. А це, знаєте, стан, який потрібно заслужити. Щастя в душі. Дитиною ти відчував подив, юнаком — неспокій, а потім або горе (бо життя не склалося), або щастя (бо заслужив). Зараз у мене саме такий період: я щаслива“.