Марічка Падалко відверто про інцидент із зубом, цінну пораду Алли Мазур і найбільші страхи

Марічко, чи очікували ви на таку реакцію глядачів після інциденту?

- Звісно, не очікувала, оскільки здавалося, краще інцидент приховати. Колеги спеціально не викладали відео на YouTube. Тому я була шокована, коли побачила перший заголовок про себе, і, здається, це було саме на Люкс FM. Потім написала решта видань, новина стрімко ширилася за межі країни. Але відгуки були позитивні, тому заспокоїлася. А потім була просто вражена тим рівнем підтримки й кількістю доброзичливих повідомлень, які почала отримувати через соціальні мережі. Це дуже незвична для України й особисто для мене історія, адже останнім часом спостерігалася тенденція посміятися та познущатися з людини, вказати на її недоліки. Мені здається, що іноземні ЗМІ показово зробили акцент на іншому - на моїй спокійній реакції.

Про вас написало чимало ЗМІ, і не тільки українських. Де найнеочікуваніше було прочитати інформацію?

- Я змогла відстежити про себе інформацію англійською, німецькою, іспанською та французькою мовами. Але досить неочікувано було прочитати велику кількість коментарів із Бразилії. Поступово отримувала ще більше повідомлень із різних куточків світу. Відгукнулися колеги з Непалу, Таїланду, Індії. Крім того, продюсери американських телекомпаній Fox News і АBC звернулися з проханням дозволити їм використовувати відео. Надзвичайно приємно про себе прочитати слова підтримки й захоплення на такому легендарному сайті, як BBC. Та найбільше розчулив лист із Севастополя, який закінчувався так: "Дуже сумуємо".

Вас підтримало багато зірок. Чи існує, на вашу думку, толерантність у шоубізі?

- Справді, мене й мою усмішку підтримало багато зірок, причому не тільки телевізійні колеги, а й співаки, хореографи. Це змусило замислитися: чи достатньо я підтримую своїх колег? Хоча мені здається, що завжди намагаюся сказати добре слово журналістам, які працюють разом зі мною над випуском новин.

А взагалі, у цій історії найбільше вразило почуття солідарності, наскільки вміють цінувати професіоналізм. Навіть соромно, що в Україні частіше про це забувають. Пересадили людині серце – добре. Що тут такого? Створили найбільший у світі літак. Подумаєш? Мені писали представники різних професій: мовляв, що тут такого. Вони, наприклад, працюють лаборантами, роблять складні аналізи, а за це ніхто їм не аплодує. І вони абсолютно праві. У нас не розвинута корпоративна культура дякувати за роботу, цінувати й підтримувати тих, хто виконує її добросовісно. Тому я дійсно замислилася над тим, чи завжди сама ціную професіоналізм?

Чи страшно було наступного дня виходити в прямий ефір?

- Асболютно не страшно. Навпаки: хотілося швидше перегорнути сторінку, залишивши позаду той прикрий інцидент. Після невдалого випуску важливо провести успішно наступний ефір. Дуже переживаю через кожну свою помилку. До речі, того дня не переймалася тим, що випав зуб, який вигляд маю. Для мене це не так важливо, я ж не підліток. Єдине бентежило: чи зможу нормально дочитати текст, бо шепелявитиму. Пам’ятаєте, як говорять діти шести-семи років, коли в них починають випадати передні зуби? Здавалося, через цей курйоз у мене моментально зіпсувалася дикція. Тому про зовнішність не думала. Важливо було професійно завершити випуск новин.

Який ваш найбільший професійний і людський страх?

- Мій найбільший професійне страх - це спізнення. Часто сниться один і той самий сон: розпочинається ефір, а мене немає в студії. Напевно, це пов’язано з тим, що працюю вранці і ризик проспати дуже великий.

Від кого і яку отримали найціннішу пораду на початку кар'єри?

- Знаєте, це була навіть не порада, а думка, якою зі мною поділилася Алла Мазур у далекому 2002 році, щойно я почала працювати на 1+1. Вона мені сказала: "Запам’ятай: телебачення - це велика лупа. Вона збільшує, наближає і підсвічує те, чого ми часто не помічаємо в реальному житті, навіть спілкуючись досить близько з тією чи іншою людиною. Ця лупа може показати як позитивний бік, так і негативний. Дуже часто глядач навіть не усвідомлює, чому хтось із ведучих йому симпатизує більше, а хтось - менше. Чому він одним довіряє, а іншим - ні". І цю лупу сповна я відчула минулого тижня, пропрацювавши на телебаченні двадцять один рік.