Могучие и трогательные строки: лучшая поэзия Лины Костенко об Украине

Лина Костенко – легенда украинской литературы, чей голос звучит сквозь поколения. Ее поэзия – это не просто слова, а код нации, пульсирующий в каждой строке. Она писала об Украине так, что сердце замирает: от боли, гордости и любви. К 95-летию писательницы, которое она отмечает 19 марта, Люкс собрал лучшие стихи об Украине – те, что вдохновляют, заставляют задуматься и чувствовать каждое слово.

Стихи Лины Костенко об Украине

Поэзия Лины Костенко – это острое лезвие правды, что режет равнодушие, и одновременно нежное прикосновение любви к родной земле. Она писала так, что каждое слово оставляет след в сердце и душе.

Ее стихи – это не просто рифмованные строки, а код нации, зашифрованный в словах. Она писала о нашей истории без прикрас, о боли и борьбе, о красоте и величии родной земли, о людях, которые ее творят. Ее поэзия была актуальной вчера, остается такой сегодня и будет звучать в будущем, потому что в ее словах – сама Украина: несокрушимая, гордая, свободная.

***

І жах, і кров, і смерть, і відчай,
І клекіт хижої орди,
Маленький сірий чоловічок
Накоїв чорної біди.
Це звір огидної породи,
Лох-Несс холодної Неви.
Куди ж ви дивитесь, народи?!
Сьогодні ми, а завтра – ви.

***

Це ж треба мати сатанинський намір,
чаїть в собі невиліковний сказ,
щоб тяжко так знущатися над нами,
та ще й у всьому звинувачувати нас!

***

Усе моє, все зветься Україна
Буває часом сліпну від краси.
Спинюсь, не тямлю, що воно за диво, -
оці степи, це небо, ці ліси,
усе так гарно, чисто, незрадливо,
усе як є - дорога, явори,
усе моє, все зветься - Україна.
Така краса, висока і нетлінна,
що хоч спинись і з Богом говори.

***

***

Підкрадається лихо нечутними кроками.
Але раптом зненацька зупиниться мить.
Почорніє село обгорілими кроквами.
І на білому світі війна загримить.
Захлинаються кров’ю і димом світанки.
Вигинає імперія хижий хребет.
По дорогах повзуть розчепірені танки.
Причаїлася свастика в літері Zet.
А ще світяться хатки в зимовій завії.
Ще не знає ніхто, що йому на роду.
Лиш над Києвом очі святої Софії
спопеляють навіки новітню орду.

***

І щось в мені таке велить
збіліти в гнів до сотого коліна!
І щось в мені таке болить,
що це і є, напевно, Україна.

***

***

Ми воїни. Не ледарі. Не лежні.
І наше діло праведне й святе.
Бо хто за що, а ми за незалежність.
Отож нам так і важко через те.

***

Ця ніч була загрозлива і темна.
І так хотілось тиші і тепла!
А вибух був — як жовта хризантема,
що на пів неба раптом розцвіла.
Струснуло стіни і двигтіло довго ще.
Сирени вили, блискало на склі.
То що — тікати? Бігти в бомбосховище?
А не діждав би фюрер у кремлі!
Хай сам боїться — він уже вчорашній.
Посіють бомби — ненависть пожнуть.
Сирени виють. А мені не страшно.
Хто не тікав, того не доженуть.

***

А еще держи лучшие цитаты Лины Костенко о любви, жизни и весне.