Режисер Юра Двіжон про роботу з топовими артистами та плагіат в українському шоубізі

Юро, вам пощастило попрацювати з багатьма топовими артистами. Декого з них, як, наприклад, Ірину Білик, вважають досить норовливими. Чи траплялось, що вам усе ж таки не вдавалося знайти на майданчику спільну мову з зірками?

- Ірина Білик напрочуд добра, позитивна та світла співачка, з якою ми зняли чотири відеороботи. Тому бажання працювати разом у нас залишилось і надалі.

Звичайно, бувають і творчі суперечки, але в ці моменти чітко розумію: це космічні правки чи застереження, проти яких важко знайти аргументи і яким можна легко піддатись, аби артист був задоволений. Наприклад, з Ірою Білик у нас ніколи не виникало ніяких суперечок, на відміну від Христини Соловій. Під час нашої останньої роботи з Христиною на пісню "Втікала" ми кілька разів зупиняли зйомку і сперечались про деталі окремих сцен. Звісно, наша любов одне до одного стояла вище цього й найступного дня ми продовжили мило спілкуватися й планувати наступні проєкти.

Христина Соловій - Втікала - дивитися онлайн кліп:

Якщо говорити про найкращу спрівпрацю без жодних правок, то це була робота з Меловіном. Сподіваюсь, що ця тенденція буде й надалі зберігатись.

Чи можете відмовити артисту у співпраці? Якщо так, то за яких умов?

- Найчастіше це трапляється через фінанси, які стосуються знімального процесу. Хоча бувають винятки, коли музика мені дуже подобається і розумію, що зможу навіть із невеликим бюджетом створити щось креативне.

Також говорю "ні", коли матеріал мені не подобається. Пісня, зроблена неякісно, не викликає в мене жодних емоцій.

Чого не вистачає українському шоубізу, на відміну від зарубіжного?

- Зарубіжний шоубіз мені подобається через відсутність табу на теми, про які наші артисти стараються мовчати: психологічні проблеми, депресії, камінг-аути, проблеми з наркотиками. Також в українському шоу-бізнесі рідко можна почути конструктивну взаємокритику артистів. Вона, на мою думку, спонукає людей ставати кращими і часто провокує скандали, за якими звичайним людям завжди цікаво спостерігати.

Часто наші вітчизняні кліпмейкери надихаються відеороботами зарубіжних колег. Чи можна це вважати плагіатом?

Надихатися й плагіатити - це різні речі. Звісно, у 2021 році нам легко відкрити інтернет і знайти там будь-яку інформацію. Двадцять років тому кліпмейкерам потрібно було докласти набагато більше зусиль, аби отримати те ж саме. Я думаю, що вибір плагіатити чи надихатися завжди стоїть за режисером. А ще за артистом: він бачить референси, які отримав. Приємніше надихнутись та створити щось своє. Тоді схвальна реакція на роботу забезпечена.

Якби мали можливість зняти кліп на пісню, давно відому всім, то що б це була за пісня? Який сюжет?

- Я з великою повагою ставлюсь до робіт режисерів та вибору їхніх ідей артистами. Із захопленням пригадую культові кліпи мого дитинства і вважаю, що в них ідеально все! Чого тільки вартують відео гурту TaTu "Простые движения" чи "Белый плащик", Ірини Білик та Кузьми Скрябіна "Мовчати", Мадонни "Sorry", Стінга "Englishman in New York". Ці та безліч інших робіт магічним чином повертають мене в дитинство. Це приємні спогади.