Стихи о Небесной Сотне, которые невозможно читать без слез

В этой подборке Люкс собрал поэтические произведения, которые родились из слез, боли, потери и надежды, из воспоминаний и мечтаний, из горя и любви. Каждая строка - это попытка прикоснуться к невыразимому, постичь непостижимое, сохранить незабываемое. Потому что поэзия - это язык души, которая говорит там, где обычные слова бессильны.

День Небесной Сотни стихи

***

Якщо не ми…

Іти я мушу, матінко, пробачте!
Я повернуся, може, до весни…
А Ви не плачте, мамо, Ви не плачте,
Бо хто, якщо не ми?.. Якщо не ми…
Дивіться, мамо, день який чудовий,
Зимовий день, неначе дивна казка…
А там, на площах, мій народ мордує
Вороння чорне у шоломах й масках.
– Іди, синочку! Я благословляю.
Молитися я буду день і ніч,
Бо той Майдан тепер для мого краю,
Немов раніше Запорізька Січ…
Іди, мій сину… Нехай Бог боронить
Весь наш народ від владної чуми…
Я б теж пішла у ті твої загони,
Бо хто, якщо не ми?.. Якщо не ми…
Лідія Яр

***

А я – живий…

А я – живий, матусенько, живий,
Хоч вже по нас безчесно так стріляють.
Для них вже свій народ – то вороги…
Якщо ж загину, то за що – я знаю…
Я знаю, мамо, як тобі болить,
Ота моя така нестримна вдача,
Але не плач… Хай наші вороги
Від немощі своєї гірко плачуть…
А я живий, матусенько, живий,
Бо з нами правда! Їм нас не здолати!
От тільки жаль, що наші вороги
Цькують на нас мого по крові брата…
Та я живий, матусенько, живий,
І не питай мене, чи я боюся…
Нехай бояться наші вороги,
А ти молись… я ж, матінко, – борюся…
Лідія Яр

***

Ангели Майдану

Господь на небі мав свій план,
Не міг дивитись на руїни.
Тому покликав на Майдан
Синів і дочок України.
Він ніс з-за хмар усім любов.
Навчав добра, як в дні минулі.
Та пролилась безвинна кров,
Вп’ялись в серця свинцеві кулі.
У фарисеїв, у катів
Все відбувалося по плану.
Вже сотню знищено життів,
Відважних ангелів Майдану.
Ті оборонці підвелись,
Світ огортаючи любов’ю,
А їх убивці залили
Бруківку ненавистю і кров’ю.
Надія й істина свята,
Молитва й віра – все опертя.
Їх потім друзі на щитах
З Майдану провели в безсмертя.
Між підлістю і смертю крок.
Майдан – це тільки передгроззя.
Горить Будинок профспілок,
В Михайлівський борців завозять.
А далі – далі в отчий дім –
Під скорбне «Кача» в домовині
Красиві, дужі, молоді,
Під знаменом блакитно-синім.
Господь дивився з віддаля
На кров людську, на кожну рану.
Й на боротьбу благословляв
Живих захисників Майдану.
Хай нажираються кати.
Вони пощезнуть і насіння
Святої досягне мети
Борців відважне покоління.
– Обману і сваволі – ні!
На ката досить гнути спини! –
Проклятій скаже злодійні
Народ великої країни.
За це – киями, чобітьми!
За це – прицільно кулі в груди!
Вкраїна, нація – це ми!
Ми жити хочемо, як люди!
…Не зрадьмо волі й мрій своїх,
Господнього не зрадьмо плану.
Бо нас із неба проклянуть
Навіки ангели Майдану.
Неля Кінзерська

***

Дивися, мамо, день який ясний

Дивися, мамо, день який ясний,
А ти рідненька, так нестримно плачеш…
Напевно, знову, в тім моя вина,
Але, матусю, ти мені пробачиш…

Не тужи над тілом ти моїм,
Страшенних ран тих бачити не треба.
Я завжди буду хлопчиком твоїм
І вітерцем горнутимусь до тебе…

Матусю рідна,так багато нас
Сьогодні полягло за Україну…
Весною ж пахне… Скоро у садах
Лунати буде пісня солов’їна…
Не плач, матусю, і мені пробач,
Що не вернувся я живим до тебе.
Я буду тут, поки стоїть Майдан,
А потім, мамо, я піду на небо.
Лідія Яр

***

Пам’ять героям небесної сотні

Моє холодне серце обливається сльозами,
Коли дивлюсь на фотографії дітей.
Вони ніколи вже не будуть з нами
Бо віддали життя за здійснення ідей.

Ідея – щоб звільнити нашу Україну
Від посягнення катів, насильства, зла.
Вона, як рідна мати в нас єдина,
Всім вистачає і любові і добра.

Хрещатик зараз в барикадах та руїнах,
На кожнім кроці кров його синів.
Вони загинули за Вільну Україну
Бо захищали і дітей і матерів.

І не загинули вони, а відлетіли в небо
Як ангел-голуб, що у вічність проводжав
Дорогою хреста пішли – так треба,
Який за всіх своє життя віддав.

Тож будем вічно ми їх пам’ятати
Хто за країну-неньку положив життя,
Нехай помолиться сьогодні кожна мати
За кожну душу, що пішла у майбуття.
Василь Старостенко

***

ці гранітні грудневі груди
ці гарячі грудневі нерви
це не хвилі –
це просто люди
нерозривно
безперервно
це не хвилі –
це просто нерви
майже голі
ще гарячі
хай не змерзнуть
хай не звернуть
хай сміються
хай не плачуть.

Юрій Іздрик

***

чорним димом
білим димом
налітає щось незриме
хижим птахом
марним птахом
смородом війни
ти стоїш над рівнем моря
де повітря ще прозоре
та ростуть у полі зору
воїни стіни
світ старий давно в опалі
осипається помалу
заголяють океани
рівне сіре дно
десь на трасі в межичасі
ми своє згубили щастя
та воно немов причастя
прийде всеодно –
перемир’ям або миром
волонтером дезертиром
пряним вітром
чесним птахом
чистим полем – теж
ти летиш над рівнем моря
невагома і прозора
я — в тобі і наше тіло
вже не знає меж

Юрій Іздрик

***

ГЕРОЇ НЕ ВМИРАЮТЬ!

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Майдан героїв з почестю ховає.

Їх взяв Господь, щоб ангелом в раю
В його садах довічно проживати.
Вони завжди залишаться в строю,
Про них народ пісні буде співати.

Небесна сотня білих журавлів,
душа яких летить під небесами.
Ніхто із вас вмирати не хотів,
Хай вічна пам’ять лишиться за вами.

Сьогодні туга душу розпина
Багато з вас в коханні не признались.
Надворі скоро втішиться весна.
Чому ж її ви, хлопці, не діждались?

Горить свіча і пам’яті сльоза
додолу з неї краплями стікає.
Земля ридає, плачуть небеса –
Героїв Україна пам’ятає.

Богдан Пісний

***

Реквієм за Небесною Сотнею

Реквієм за Небесною Сотнею
Чому так швидко
Забрало небо?
Загасло світло –
І вже нема…
У мами сина…
Кричу до тебе,
Така холодна
Тая зима…

Чому так швидко
Забрало небо?
Тут було сонце –
І вже нема…
А як же, хлопче?
А як без тебе
Засне та матір,
Що тепер сама?..

Прощай, Друже,
Болить дуже
І не загоять
Рани ці дні…
Ідуть до неба
Хмари білії
Несуть з собою
Твої сни…
Твої сини!

Речитатив:
Їх серце б’ється в небесах
Небесна Сотня молодих
А в мами сльози на очах
І так душа болить за них…
Світлій пам’яті Небесної Сотні
Наталка Карпа, Юрій Синенький

***

Не люди по Майдану – Боги ходять,
Ці хлопці тілом й духом визначні
Слова в них щирі й красномовні –
Вони Вкраїни славнії сини!

Спасибі вам усім звитяжні браття,
Низький уклін від серця до землі,
Ви розпалили не на вулиці багаття,
А в серці кожного жагу до боротьби!

Спасибі вам за кожен день й хвилину,
Яку ви на Майдані провели!
Ви захищали весь народ й країну
Від чорної ядучої чуми.

Спасибі вам, що ви стояли міцно,
Стояли, бо не знали вороття…
Спасибі раненим й загиблим,
Бо не ховали ви від куль свої життя!

Спасибі всім, хто був тут на Майдані
Й хто руки свої досі не зложив
Спасибі й тим, хто думкою за нами
Хто плакав гірко, вірив і молив…

Спасибі серцем і душею,
Я щиро це і палко говорю!
Як крикнуть: «Слава Україні!»
«Навіки слава!» – я завжди скажу!
Василь Зима

Также сохраняй себе подборку цитат об Украине, которые пропитаны любовью к своей стране.