Зірковий бліц: Святослав Гринчук про найбільший страх, публічність і жінок

На моїй полиці завжди стоять книги, які я не встигаю прочитати. Під рукою хочеться мати Чака Паланіка, Дугласа Адамса, Ільфа і Петрова. Ще – обов’язково словники. І з появою доньки – кілька бестселерів про Лисичку-сестричку і Вовчика-братика.

Публічність – це коли твої помилки хтось обов'язково помітить і висміє, а хтось залюбки ризикне повторити.

У наступному житті обов’язково спробую прочитати !Пісню льоду та полум’я! перш, ніж подивитись серіал.

Мій найбільший страх – підвести людей, які від мене залежать і мені довіряють.

Мене мотивує в людях бажання робити іншим добро без зиску для себе.

Ніколи не зможу пробачити людей, які розповідають спойлери.

У жінці найважливіше – розум.

При першій зустрічі звертаю увагу на почуття гумору.

Моє хобі – усілякі квізи, "Що?Де?Коли?" та інші ігри, що не дають мозку розслабитись.

Соцмережі – дуже зручний спосіб отримувати всю цікаву інформацію в одному місці, але водночас і велика ілюзія власної важливості і безкарності.

Кожен раз переконуюсь, що помідори – це неймовірна гидота.

Зазвичай проводжу свої вихідні у ролі няні-початківця для однієї півторарічної дівчинки.

Театр чи кіно? Кіно. Там більший асортимент і візуальна різноманітність.

Ідеальне побачення розпочинається в аеропорту.

Мрію відвідати кожну країну світу, де ще не був.