Зараз ми навіть уявити не можемо, як би виглядали наші улюблені фільми та серіали без відвертих сцен, але у 30-х роках голлівудський кінематограф ой як страждав від різних заборон та цензури.
У 1930 році Асоціацією виробників і прокатників фільмів (нині Американська асоціація кінокомпаній) був прийнятий етичний кодекс виробництва кінокартин у Голлівуді, також відомий як кодекс Хейса.
Дивіться також: Pornhub буде рятувати світ від екологічної катастрофи еротичними роликами
Цей перелік правил став неофіційними чинним національним стандартом моральної цензури кінематографа у США. Знімати по всім канонам кодексу Хейса було не обов’язково, але такі фільми просто могли не вийти у прокат кінотеатрів, які належали членам асоціації.
Найцікавішими пунктами кодексу стали заборони, що стосуються інтимних зйомок. Редакція Люкс ФМ розкаже вам про найдивніші з них.
Якщо герої лежать у ліжку – одна нога повинна стояти на підлозі
Щоб зняти відверту сцену чоловік і жінка мали лежати на різних ліжках. Якщо ж актори вже опинилися під ковдрою удвох, то одна нога жінки повинна була стояти на підлозі упродовж усього знімального процесу.
Як саме це відповідало нормам моралі – невідомо, але режисерам та акторам доводилося приймати правила гри.
Ніякого "білого рабства"
Знімати сцени з полоненими афроамериканцями можна було скільки завгодно, а от якби режисер начепив кайдани на актора з білим кольором шкіри – був би величезний скандал. До речі, це правило чомусь опинилося у розділі "про секс-сцени".
Ніяких оголених силуетів
Тоді, коли виник кодекс Хейса навіть натяк на неприкриту шкіру міг викликати обурення публіки. Про силуети голих акторів навіть мова не йшла. Вважалося, що прозорі та напівпрозорі матеріали костюмів і оголені силуети виглядають більш еротично та зухвало, ніж безпосередній показ голого тіла.
Сцени, де герої фільму перевдягалися, дозволялися лише у тому випадку, якщо їх відсутність значно вплине на сюжет. До речі, були навіть "контролери бюстів", які перевіряли на предмет відповідності нормам пристойності пишні форми акторок.
Не можна показувати міжрасові стосунки
Оскільки у 30-ті роки в США усе ще існувала расова дискримінація – показувати відносини між людьми з різним кольором шкіри було заборонено.
Але у 1967 році, коли кінокомпанії відмовилися від застарілих правил кодексу Хейса, режисер Стенлі Крамер зняв картину на тему расової ненависті і забобонів "Вгадай, хто прийде на обід".
Таким чином, він став першим, хто висвітлив у кіно відносини європейки з темношкірим чоловіком. Тоді фільм отримав два "Оскари" з 10 номінацій.
Тільки пристойні танці
Уявіть, якби у фільмі "Містер і місіс Сміт" Анджеліна Джолі і Бред Пітт танцювали не запальне танго, а вальс, наприклад. Виглядало б, м’яко кажучи, не дуже. Але у старому Голлівуді вважалося, що подібний танок може викликати "сексуальну нестриманість".
Кодекс Хейса забороняв непристойні танці, у яких актори активно рухають тілом або грудьми, поки їх ступні нерухомі. Можливо, мова йшла про танок живота.
Ніяких поцілунків з язиком
Ви могли помітити, що у старих фільмах герої замість поцілунків просто міцно обіймають один одного із закритими губами. А все це тому, що етичний кодекс забороняв будь-які "занадто пристрасні і похітливі поцілунки". Цілуватися актори могли лише так, аби не "спровокувати тваринні інстинкти".
До речі, у радянські часи актори цілували одне одного у підборіддя. Ось такий лайфхак.
Перша шлюбна ніч тільки для молодят
Здавалося б, що відверті сцени з коханцями ще можна віднести до аморальних, а от коли мова йде про законних чоловіка і жінку – можна було б і поступитися, але кодекс Хейса надто суворий до кінематографістів.
Сцени в спальні повинні бути зняті зі смаком і делікатністю.
– написано у кодексі.
Тільки гетеросексуальні відносини
До 30-х років геїв у кіно зображали виключно у глузливій манері. Герої мали викликати посмішку глядача та навіть відразу.
Найчастіше такі персонажі виглядали недалекими слабаками, але правила з кодексу Хейса були ще жорстокішими і взагалі забороняли будь-які сцени з представниками нетрадиційної орієнтації.
Дивіться також: Тоді і зараз: якими стали акторки, на яких ми хотіли бути схожими в дитинстві
