Як змінити своє ставлення до грошей і побороти психологію бідності

Давно мрієш по машину чи навколосвітню подорож, але замість пошуку можливостей знаходиш лише причини, чому зробити цього не можеш? Гроші тобі здаються чимось недосяжним, а ті, хто їх має, — крадії та шахраї. У психології такі думки називають синдромом бідності. Чому він виникає та як почати будувати те життя, яке хочеш, пояснила психологиня Центру "Незламна" від "Фонду Маша" Олена Ільюк.

Синдром бідності — це спосіб мислення, що тримає людину в полоні власних переконань і не дає рухатися та розвиватися. Причин його виникнення може бути кілька.

• Успадкування стилю життя сім'ї та оточуючих. У бідних сім’ях частими бувають міфи про гроші, бідність та багатство. Батьки можуть передавати у спадок дітям такі упередження: "Не жили багато, не треба й починати", "Гроші до добра не доведуть", "Великі гроші чесною працею не заробиш" та інші. Діти сприймають ці слова за істину і, вже створивши свою сім'ю, поширюють цей неефективний сценарій життя далі. Насправді ж за такою поведінкою ховається заздрість, безпорадність та страх.
• Викривлений сценарій життя. Негативне ставлення до грошей може сформуватися через спостереження за батьками. Ще дитиною ти бачила, як тато й мама багато працюють, приходять втомленими з роботи, мало відпочивають. І все це повторювалося по колу щодня. А ще й робота не приносить задоволення! Таким чином у тебе може з'явитися викривлений причинно-наслідковий звʼязок: робота → гроші → погане самопочуття → нещасливе життя. Як результат: діти не знають, що можна жити по-іншому, і тому беруться наслідувати поведінку своїх тата й мами.
• Небажання змінювати звичний спосіб життя. Люди, які не хочуть багатіти, зазвичай бояться проявлятися, перекладають відповідальність на інших, звинувачують когось у своїх проблемах, жаліються на несправедливість життя, не намагаючись щось змінити. Їх мало приваблює цікава робота, є брак вірних друзів та довготривалих стосунків. Такі люди менше прагнуть здобувати нові знання та розвиватися інтелектуально, духовно чи фізично. Але є речі, що їм цікаві — це розваги, відсутність обов’язків, безтурботно проведений час. Люди, які називають себе бідними, часто залежні від думки інших, мають низьке прагнення свободи та самостійності. Їм бракує самоконтролю, самодисципліни та дотримання слова. Часто імпульсивні дії стають на заваді їхнього розвитку та працевлаштуванню.

Як позбутися психології бідності

Передусім тобі потрібно визнати, що щось йде не так. Далі — почати долати невпевненість та страхи, відзначати свої сильні та слабкі сторони.

Спробуй взяти відповідальність за своє життя, розвиток та заробіток. Ти можеш скільки завгодно звинувачувати все та всіх навколо, але якщо не почнеш діяти, не зможеш рухатися вгору. Лише власні кроки та дії можуть змінити твоє життя, — наголошує Олена Ільюк.

Не порівнюй себе з іншими. Краще зрозумій, чого хочете ти, які життєві цінності маєш й слідуй їм.

"Гроші — це справді не головне, але вони необхідні суспільству, оскільки дозволяють нам задовольняти наші базові потреби для виживання (дах над головою, їжа та одяг) і жити в рамках певних стандартів безпеки", — підсумовує психологиня.

Раніше психологи розповіли, як планувати своє життя під час війни.

Важливо! Цей матеріал має суто інформаційний характер і не може бути основою для лікування, встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Якщо Вам потрібні встановлення діагнозу, медична консультація або лікування, зверніться до лікаря.