Зірковий бліц: Брати Гадюкіни про пісню, яку вже набридло виконувати, свій райдер і сучасний шоубіз
Люксовий ексклюзивчик зі смаком року.
Легендарні "Брати Гадюкіни" повернулися на сцену і їдуть у тур Україною в оновленому складі. Люкс підготував зірковий бліц з учасниками гурту, щоб дізнатися їхню найяскравішу гастрольну історію та хто з молодих артистів їм симпатизує.
Пісня Братів Гадюкіних, яку вже трохи набридло виконувати?
Павло: "Тернопіль". Тому що невідомо, чому вона така популярна.
Костя: У мене Слава Богу ще такої немає. Я ж не встиг їх стільки наспівати, тож насолоджуюсь (сміється, – прим.ред.)
Ігор: От знаєте, як не дивно, я ніколи не був поціновувачем "Файне місто Тернопіль". Це прекрасна пісня, але я її не вважав однією з наших хітових.
Якби можна було повернути один день із музичної кар'єри, який би це був?
Павло: Я думаю, що виступ у Брюсселі, зал "Le Botanique".
Костя: Хочу більше концертів, де з'їжджається купа груп, у гримерці всі товчуться одне на одному, їдять, п'ють і потім ідуть на сцену. Мені бракує сьогодні того вайбу.
Ігор: Ні, дні не можна повертати. Я б краще повернувся туди, коли я хотів женитися. Жартую (сміється, – прим.ред.)
З ким із молодих українських артистів хотіли б записати дует?
Павло: Schmalgauzen.
Костя: Зі "Злипні".
Ігор: Знаєте, ми от дивимося на них, а вони дивляться на нас. І я вважаю, що поки ось такий у нас зараз відбувається процес.
Яке слово найкраще описує український шоубізнес сьогодні?
Павло: По дорозі.
Костя: Срака повна.
Ігор: Срака.
Що оберете: великий стадіон чи маленький клуб із шаленою атмосферою?
Павло: Зовсім різні штуки. З задоволенням і в клубі, і на стадіоні, бо зовсім інакші атмосфери, зовсім інакші енергії. Це цікаво.
Ігор: Здається, немає різниці між стадіоном і клубом. Я грав і там, і там, і завжди це величезна енергетика. Хоча в клубі складніше грати: чим менший клуб, тим більше очей, які на тебе дивляться. І це досить складно, як на мене.
Найкраща історія з гастролей, яку й досі згадуєте?
Павло: Боже, це все життя треба розповідати (сміється, – прим.ред.).
Ігор: Колись ми з Кузею (Сергій Кузьмінський помер у 2009 році від раку, – прим.ред.) приїхали в Запоріжжя, це було ще давно-давно, і думаємо: "Ну ми ж там рок-зірки, звичайно, давай викинемо телевізор з вікна". Ну правда, чого ж не викинути. Ми взяли телевізор, і ні з того ні з сього, а я нагадаю вам – це 90-ті роки, на ньому в цей момент почали грати Rolling Stones. Я зараз пишу книжку, тож про цей епізод колись напишу детальніше. І я кажу: "Кузя, я не можу викидати Rolling Stones з вікна". Він каже: "Ну ясне діло". Так ми й залишили той телевізор у спокої.
Що у вашому райдері має бути за будь-яких обставин?
Павло: Посмішки оточуючих і своя.
Костя: Вода.
Ігор: Я знаю, чого не має бути - шкідливих речовин.
Якби Брати Гадюкіни створювалися у 2026 році, про що б вони співали?
Павло: Так само про життя, про тих людей, які ходять по вулиці.
Ігор: Так само про любов. Любов до себе, до людей, до наших воїнів, до нашої країни.
Якими хочете, аби вас запам'ятали?
Павло: Веселими і живими.
Костя: Таким, як є: без масок і без фільтрів.
Ігор: Простими.