Знай наших: інтерв'ю з Дар’єю Петренко - власницею академії французької мови FADÉMIE

З нагоди 2-річчя академії Дар’я Петренко відвідує Київ, де також проводить кастинг викладачів для нового проєкту. Люкс скористався нагодою, щоб поспілкуватися з бізнесвумен.

Дар’є, вам вдалося відкрити успішний бізнес у Парижі. Сьогодні ви власниця онлайн-академії з вивчення французької мови. Хто ваші учні і з якими запитами до вас звертаються найчастіше?

- Сьогодні до мене звертається дуже багато українок не лише з Франції, але і з Бельгії, Швейцарії, Канади та, власне, з України. За останні два роки, з початком повномасштабного вторгнення, запит на вивчення французької мови значно зріз через еміграцію. Проте викладанням я займаюся вже 14 років, нестачі учнів ніколи не відчувала. У кожного своя мотивація: хтось намагається адаптуватися до життя у новій країні, інші змушені вивчати нову мову через особисті чи професійні мотиви, для отримання роботи чи громадянства. Варто розуміти: щоб успішно інтегруватися у Франції, знання мови абсолютно необхідне, чого ми не можемо сказати про інші європейські країни. Франція дуже вболіває за поширення своєї мови, у це багато інвестується на культурному та політичному рівнях. Тож без знання мови перебування у Франції буде некомфортним або навіть неможливим. І місія нашої академії – навчити розмовляти так, як говорять місцеві, за короткий проміжок часу, допомогти адаптуватись у новій країні максимально легко. Але все ж моя улюблена (хоч і найменша) категорія учнів – це ті, хто вивчають мову "з любові до прекрасного", кому просто подобається звучання і хто робить це для загального розвитку.

У соцмережах вас називають "зірковою вчителькою", адже серед ваших учнів є багато відомих особистостей. Яка мотивація у них? Чи підтримуєте ви з кимось із них зв’язок після навчання?

- Так, це правда, що до мене періодично звертаються українські медійні персони. Ще до повномасштабного вторгнення ми розпочали навчання з ведучою телеканалу 1+1 Лідією Таран, яка часто відвідувала Францію та хотіла покращити своє знання мови. Після навчання наше спілкування продовжилося, ми навіть ходили на прогулянки паризькими парками. Лідія дуже приємна людина і в житті видається ще цікавішою, ніж на телеекрані. А знайшла вона за рекомендацією письменниці Ірени Карпи, з якою ми також товаришуємо після навчання і часто зустрічаємось у Парижі. Інший ведучий 1+1, Єгор Гордєєв, звертався до мене з професійних мотивів – йому було цікаво покращити мову, щоб спілкуватися з французькими колегами-журналістами. Працювали ми також із журналісткою ТСН Наталею Фібріг. До мене також зверталися Лілія Ребрик, Катерина Осадча. Були й інші, не всіх згадаю, а деяких і не варто розголошувати (посміхається). Усі вони справжні професіонали своєї справи, які продовжують здобувати додаткові знання, а мені приємно, що мені довіряють експерти такого рівня.

А ви самі коли і чому почали вивчати мову, яким був цей шлях? Як любов до французької мови трансформувалася у власний бізнес?

- Я закохалася у цю мову ще маленькою дівчинкою. У Кривому Розі, звідки я родом, навчалася у школі з поглибленим вивченням іноземних мов. Чудово пам’ятаю свою першу вчительку французької, яка була не просто стереотипною викладачкою, а й витонченою дамою, закоханою у свою справу, і яка постійно розповідала неординарні історії та пахла парфумами Chanel. Вважаю, що саме викладач формує наше ставлення до предмета, це велика удача – зустріти свого мотиватора. Потім було навчання у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка (Інститут філології), я стала викладачем та перекладачем з французької мови, а далі – навчання у Паризькій Сорбонні.

З вашого досвіду важче було навчатися в Україні чи у Франції?

- З першого разу навчання в Парижі мені закінчити не вдалося через постійну потребу у зароблянні грошей на проживання. До того ж я тоді зовсім не розуміла французьких академічних вимог. Якщо вдома, в Київському університеті, я була переможницею Всеукраїнської олімпіади з французької мови та "зіркою" навчання, то у Франції мої таланти оцінили не одразу, адже відповідати критеріям Сорбонни справді важко. Проте мій характер такий, що це мене лише надихнуло на трансформації себе як людини, як студентки і як професіонала.

Я таки повернулася й отримала аж два дипломи Сорбонни з різних спеціальностей: викладача французької мови та методолога онлайн освіти. Шлях до здобуття дипломів був складним, але все ж таки на захисті викладачі відзначили мене як новатора в освіті, як підприємицю та професіонала. Це для мене стало справжнім визнанням і щастям. В останньому дипломі я описувала свою власну авторську методику викладання французької мови. По суті тоді я проаналізувала ту освітню модель, яку зараз втілюю в своїй академії. У неї вклала увесь свій майже 15-річний досвід викладання та знання, здобуті у найкращих університетах двох країн.

Можу з впевненістю сказати, що в мене найкраща з можливих освіт у своїй професії. Цього місяця моя академія FADÉMIE святкує два роки, за цей час нашими учнями вже стали понад 2000 осіб, і ми постійно розширюємося та масштабуємося, охоплюємо нові території, покращуємо продукт та запускаємо нові курси. Зараз я приїхала до Києва, щоб провести кастинг викладачів для наступного етапу проєкту. Ми розвиваємося та потребуємо кураторів, викладачів та методистів, які будуть навчатися за нашою системою і які далі втілюватимуть та поширюватимуть наш підхід.

Що було для вас найважчим після переїзду у Францію, як проходив процес адаптації?

- Культурні аспекти далися мені найлегше, адже я знала мову. Найважчими при переїзді були фінансові виклики, доводилося забезпечувати себе самостійно й поєднувати це з навчанням. І дуже непросто далася адаптація до французької системи освіти, до її академічних вимог. Вона вимагає від студента більше автономності, більше незалежності, оригінальності та креативності. Недостатньо просто вивчити матеріали напам’ять та процитувати всіх авторів. У європейській освітній системі ти маєш ознайомитися з усіма думками максимально широко і презентувати свою власну інтерпретацію та бачення, це вимагає більшої рефлексії та сміливості.

Як би ви сформулювали ставлення французів до українців до нашої культури?

- Ставлення треба розділити на "до" та "після" повномасштабного вторгнення. Зараз ставлення до нас як до героїв та героїнь, як до стійких та незламних людей, до людей, які вражають. З цим я стикаюсь повсякчас. Відчувається підтримка українських жінок із дітьми. Загалом можна сказати, що Франція сприяє інтеграції й адаптації українок у суспільстві. Щодо культури, то французи досить освічені й обізнані, тому легко можуть підтримати розмову про козаків чи Анну Ярославну.

Які ваші враження від поїздки до Києва? Що сподобалося найбільше?

- Очевидно, що в Україні набагато краще та ефективніше працює сфера послуг. В усіх установах (паспортних сервісах, банках) дуже швидка видача документів. Система сервісу більш гнучка та адаптивна, налаштована під потреби клієнта, чого точно не скажеш про французький сервіс. Ставлення до клієнтів у нас більш залучене, у Франції клієнт майже ніколи не буде відчувати себе особливим. На високому рівні у нас б’юті сфера. І загалом, зараз в Україні відчувається дуже інтенсивний та динамічний розвиток, у культурі й інших галузях, попри перманентний стрес. Але така наша особливість, що під тиском ми починаємо трансформуватися та розвиватися ще більш невпинно. Це надихає, тому зараз я планую відвідувати Київ частіше і розвивати тут нові освітні проекти.