Дивовижна історія Мирослава Скорика: заслання в Сибір, "Тіні забутих предків" та три шлюби

У світі успішних людей завжди є ті, хто йшов до слави цілеспрямовано, і ті, хто просто жив своїм життям, а слава сама їх знайшла. Мирослав Скорик належить до другої категорії. Цей чоловік пів року не з'являвся на музичні заняття, бо грав у футбол, але врешті написав саундтрек до життя цілої нації. Біографію та цікаві факти про легенду української музики розповість тобі Люкс.

Коли гени сильніші за бажання

Народитися в родині українських інтелігентів у Львові 1938 року - це як отримати VIP-квиток в культурне життя. Батьки Мирослава навчалися у Відні (що на той час було круто як Harvard сьогодні), а вдома грали камерну музику для душі. Звучить як ідеальні умови для майбутнього композитора, чи не так?

От тільки сам Мирослав про це не знав. Хлопчик щиро вважав, що його покликання - футбол. І не просто вважав, а активно це доводив, прогулюючи музичні заняття заради ігор у Стрийському парку. Батькам при цьому розповідав, що відвідує школу. Класичний підлітковий маневр, але з відмінним виконанням.

Тітка Соломія та абсолютний слух

Доля Мирослава кардинально змінилася завдяки родинним зв'язкам. Соломія Крушельницька - та сама оперна діва, чиє ім'я носить Львівський оперний театр - виявилася двоюрідною бабусею хлопчика. І саме вона в його шість років зробила висновок, який змінив все: у дитини абсолютний слух.

Цікаво, що визначила вона це не через якийсь геніальний виступ, а через... капризи. Мирослав відмовився грати на розладнаному фортепіано, сказавши, що воно "фальшивить". Для шестирічної дитини це було ознакою не поганого характеру, а надзвичайного музичного слуху.

Сибірська музична школа

У 1948 році родину Скориків репресували та вислали до Анджеро-Судженська. Там Мирослав продовжував займатися музикою, але виключно з батьківської волі. Місцевим хлопчакам він щиро зізнавався, що музика - це "лише його робота", а справжня любов - футбол.

Парадокс полягає в тому, що саме на засланні його вважали музичним вундеркіндом. Навіть возили до Кемерово показувати як надзвичайно обдаровану дитину. Мирослав став зіркою мимоволі, продовжуючи мріяти про футбольне поле.

Від "Веселих скрипок" до світової слави

Навчаючись у Львівській консерваторії, Скорик створив вокально-інструментальний ансамбль "Веселі скрипки". Назва звучить як щось із радянської естради, але саме цей колектив написав перший український твіст. Уяви собі: в часи, коли західна музика була табу, львівські студенти тихенько створювали шедеври за які могли отримати на горіхи.

Пізніше "Веселі скрипки" трансформувались в оркестр Львівського радіо, а Мирослав почав популяризувати джаз у СРСР. І все це - людина, яка щиро не любила музику в дитинстві.

"Тіні забутих предків" як точка неповернення

1964 рік став переломним. Сергій Параджанов шукав композитора для свого фільму і, почувши твори Скорика по радіо, вирішив: "Ось той, хто правильно відчуває музику гір". Цікаво, що спочатку Мирослав хотів відмовитися - режисер йому не дуже сподобався, та й фільми Параджанова не вражали.
Але режисер був наполегливим, і врешті їхня співпраця стала легендарною. Музика до "Тіней забутих предків" принесла Скорику світове визнання та зворушливого листа від самого Дмитра Шостаковича.

"Мелодія" як випадковий шедевр

Найвідоміший твір Скорика - "Мелодія ля-мінор" - народився з необхідності сказати те, чого не можна було показати. Фільм "Високий перевал" пройшов жорстку цензуру, і музика мала передати те, що вирізали сценаристи.

Скорик справився з завданням настільки блискуче, що "Мелодія" стала неофіційним духовним гімном України. Автор сам здивувався такій популярності - він просто робив свою роботу.

Папа Римський і виконання батьківського заповіту

Заповіти від батьків бувають різні. У когось це "не забудь поливати фікус", а у Мирослава Скорика - написати оперу за Франком. І він таки виконав: у 2001 році відбулася прем’єра "Мойсея" - проєкту, що став особистим актом синівської пошани.

Але не без небесного втручання: виставу присвятили візиту Папи Римського Івана Павла II, який, між іншим, частково її профінансував проєкт. А на додачу - запросив Скорика прокататись у папамобіль. Так, це не жарт. Бо якщо вже композитор і виконує батьківське бажання, то з розмахом, благословенням і VIP-проїздом під куполом Ватикану.

Три кохання і одна муза

Особисте життя Скорика було насиченим: три шлюби, кожен тривалістю близько 20 років. Першу дружину, Ларису, він знайшов, коли шукав виконавицю пісні "Не топчіть конвалій". Остання дружина, журналістка Андріана Стельмах, стала натхненницею багатьох його творів.

Мабуть, секрет довгих відносин Скорика полягав у тому, що він розумів: хороша музика, як і хороше кохання, потребує часу для створення.

Спортсмен, грибник і випадковий геній

Все життя Мирослав займався спортом: футбол, легка атлетика, бадмінтон, байдарковий спорт. Він мав перший розряд з настільного тенісу і до кінця життя залишався активним. А ще обожнював збирати гриби, особливо в Карпатах, і неодноразово потрапляв у засідки та ями під час "полювання" на боровики.

Дружина хвилювалася, щоб він не з'їв якийсь отруйний гриб, а сам Мирослав жартував: "Вважайте, що це моя друга професія".

Закінчення творчої ходи та життя

Мирослав Скорик помер 1 червня 2020 року, залишивши після себе музичний портрет України. Хлопчик, який любив футбол більше за музику, став голосом нації. Іноді доля має дивне почуття гумору.

Також тобі буде цікаво дізнатись про українського актора Костянтина Степанкова.