Олена Світлицька про фінансове виховання доньок: "Вони самі заробляють в Instagram"

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо з'ясувати, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

FIЇNKA про виховання сина: "Батьки – це завжди приклад" Дивіться також

Акторка Олена Світлицька має двох донечок – Віру та Марію. Як мирить дівчаток, як справляється з їхніми істериками, за що може насварити дітей і чому свідомо відмовилася від послуг няні – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс із зірковою матусею.

Олено, якою мамою ви себе уявляли в дитинстві і якою зараз є?

- Чесно кажучи, я взагалі не думала про те, якою буду мамою, і навіть не мріяла про те, що в мене будуть діти. Не те щоб не хотіла, але просто про це не задумувалась. Я була такою, знаєте, бешкетницею, хуліганкою. Я завжди тусила й була дружбаном для хлопців на районі. Тому думки про те, якою могла б бути мамою, завжди викликали подив.

А який найбільший міф про материнство вас лякав напочатку?

- Звісно, про пологи. У нашому інфопросторі їх показували, як щось страшне й болюче, те, що травмує жінку фізично й психологічно. Навіть мама й бабусі говорили, що це дуже складно. Але мій досвід показав абсолютно протилежне. Свою першу донечку Віру я хотіла народжувати вдома, але відмовилася від цієї ідеї через ось такі негативні розповіді. Народжувала в пологовому. Там усе пройшло максимально природно, без будь-яких втручань. А от Марійка з'явилася на світ уже вдома. Як я і хотіла. Без жодних страхів та упереджень. Це були лотосові пологи, донечка народилася у воді.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватимуть ваші донечки? Як виховати щасливу дитину? Які риси характеру повинні бути у батьків для цього?

- Дійсно, яким би ідеальним шляхом не намагалися йти батьки, все одно будуть якісь події, травми. Адже це життя, тому все нормально. Якби так не відбувалося, то наше життя було б прісним, ми не зростали б духовно, наші душі не переходили б на наступний рівень, не виконуючи кармічні завдання. Тому я ставлюся до цього абсолютно нормально, з розумінням.

Усі ми проходимо свій життєвий шлях. Моє завдання як мами – пом'якшити його, оберігати дітей від якихось важких подій. А якщо вони вже трапляються в житті, то навчити гідно їх долати, не ображаючи себе й інших. У батьків має бути відкрите серце, уміння любити, поважати, підтримувати в ті моменти, коли вони цього потребують, а не нападати.

Серед сучасних батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла, інші ж прагнуть поваги, дисципліни ( просять, аби на "Ви" до них зверталися). Що для вас важливіше й чому?

- Гадаю, у цьому питанні для батьків важливо знайти той самий баланс: не другом, не тираном, а наставником. Тому що наставник – це та людина, з якої дитина може брати приклад. А брати приклад завжди хочеться і зі своїх друзів, які в чомусь успішніші, дисциплінованіші, ніж ви. Показувати власним прикладом дитині, як правильно проживати це життя, як дисциплінувати себе, як організовувати, як радіти, як тішитися за інших, за своїх друзів.

І другом бути треба обов'язково, тому що це ваша рідна душа, ваша дитинка, яка прийшла просто побути гостем до вас у дім максимум до 18 років. Потім вона полетить з цього гніздечка й будуватиме своє життя. Ваша задача — навчити її це прекрасне, а інколи болюче життя поставити в графік, дисципліну, організацію. І, найголовніше, треба це робити своїм власним прикладом.

Що зараз найскладніше у вихованні донечок?

- Останнім часом я відчуваю, що найбільша складність – це знайти час набутися з ними, поки вони маленькі, поки зростають, поки в них ще є ця дитяча прекрасна, неймовірна, чиста енергія. Дітки ростуть дуже швидко. Роки минають, як хвилинки. Наче ще вчора я тільки народила Марійку, Віру, а сьогодні вони вже просяться без мене йти гуляти на вулицю. У них вже є якісь свої інтереси й захоплення, у яких некомпетентна й не можу дати пораду. Тому хочеться набутися з ними, встигнути насолодитися цим часом разом.

Як справляєтеся з дитячими маніпуляціями/істериками?

- За 9 років материнства я пробувала багато методів. Інколи сама дозволяла собі бути емоційною. Однак зараз відкрила для себе метод, який працює для мене завжди, в усіх випадках – це любов.

Зупинити істерику можна тільки через любов, розуміння, відкрите серце до своєї дитини. Якщо вона кричить, плаче, це означає, що їй погано, боляче. Усе, що можемо зробити, це з'єднатися з цим болем: розпочати зі співчуття, дізнатися, як вона, що її так зачепило, образило, чому їй так боляче. І вже відштовхуючись від цього, розв'язувати проблему. Коли дитині боляче, у першу чергу для неї треба бути другом, який підтримує, а не нападає.

Як мирите дівчат між собою?

- Хороше питання. Мирити дівчат інколи дійсно досить складно, тому що в них різниця у віці – чотири роки. Це впливає на їхні інтереси й захоплення. Марійка тягнеться до Віри, бо та для неї приклад. Віруня ж, навпаки, хоче інколи сепаруватися: мати більше свого простору, побути окремо або разом з однолітками. Марійку, звісно, це ображає. Тут треба знаходити баланс і давати Вірі простір. Я також старша сестра, тому розумію Віруню, як ніхто інший. У мене із сестричкою різниця в 9 років. Я була тією нянею, на яку залишали Іру.Тому мені не хотілося б, щоб Віруня переживала те ж саме. Інколи мені здається, що бути старшою сестрою — це в будь-якому випадку нести відповідальність за своїх молодших сестер чи братів за замовчуванням, навіть коли тебе про це не просять. У тебе більший життєвий досвід, навіть якщо різниця 8-4 роки.

З ким простіше, з ким складніше – з Марійкою чи Вірою?

- Не можу сказати, що з кимось простіше, а з кимось складніше. Треба мати різний підхід до кожної дитини. А для того, щоб його мати, треба знати свою дитинку, з нею спілкуватися, вибудовувати близькі стосунки. Тоді вирішення будь-яких конфліктів буде досить легким.

Які таланти бачите в доньках? Ким мріють стати?

- Коли Вірі виповнилося три роки, я віддала її на танці. Була впевнена, що вона захоче проходити шлях своєї мами: бути артисткою. Тому намагалася в ній розвивати такі таланти, як вокал, хореографія. Але що більше минало часу, то краще розуміла, що це абсолютно не її історія. І тут важливо було придивитися до дитини: до її інтересів і зацікавлень. Віруня обожнює малювати, ліпити, створювати щось у планшеті, у тому ж самому Роблоксі, вигадувати авторські ігри в Майнкрафті. Я вважаю це абсолютно нормальним, намагаюся підтримати її захоплення, тому нещодавно завантажила собі також Роблокс на телефон – і тепер ми з нею граємо разом. Вона, до речі, від цього просто в захваті і каже, що я в неї найкраща мама.

Щодо Марійки, то вона дуже артистична: любить танцювати й співати, обожнює увагу. Нещодавно доня озвучила свою першу дитячу роль у серіалі для Netflix. Ми дуже пишаємося нею. Вона зробила все з першого разу. Гадаю, це лише початок.

Які риси розвиваєте в донечках? Чого їх навчаєте?

- Зараз, поки вони маленькі, я придивляюся до них і намагаюся не заважати їм проявляти свій потенціал.

Ось це, мабуть, найважливіше в батьківстві: не заважати, не переплутати, чого вони самі хочуть. Я зараз даю їм ту базу, якою вони користуватимуться все життя: бути дисциплінованими, не лінуватися, навчитися правильно організовувати свій простір, жити в чистоті, в порядку. Це такі базові ключові моменти, які важливі не тільки для маленьких дівчаток, а й для кожної людини загалом.

Чи контролюєте життя дівчат?

- Щодо контролю, то, звісно, це має бути в зоні відповідальності батьків. І я дійсно намагаюся приділяти увагу тому, з ким спілкується моя дитина і який вплив на неї це має. Якщо бачу дітей, які негативно впливають, то намагаюся це проговорити, пояснити, чому це мені не подобається, як це впливає на її життя. Це, звичайно, потребує часу для того, щоб донести дитині, чому це не окей, але воно дійсно того варте. Після таких розмов ви ще й зближуєтеся.

Контролювати треба й те, скільки часу дитина проводить в інтернеті, тому що вона не має поки цих обмежень для себе. Вона вся в потоці, в моменті. Може грати нескінченно. Тому, безумовно, треба ставити ці стопи. У нас стоять часові обмеження й на планшетах, і на телефоні.

Уроки — це теж цікаве питання. Якщо на початку я вчила уроки з Вірою сама, то пізніше звернулися до репетиторів. Зараз старша донька займається самостійно. Я їй довіряю, інколи перевіряю виконані завдання. Тому вона знає, що рандомно можу десь її підловити. Загалом Віра розуміє, що це її зона відповідальності і що червоніти вона буде в школі, а не я. Нам пощастило, що в нас дуже класна перша вчителька. Вона прищепила їй любов до знань, тому для Віруні це тільки в кайф: повчити уроки – і в школі похвалитися новими здобутками.

Як гадаєте, до якого віку батьки мають забезпечувати дітей? Чи даєте їм кишенькові гроші?

- Мені ще рано говорити про те, до якого віку батьки мають забезпечувати дітей. Я підтримуватиму своїх дівчат до того моменту, поки зможу це робити. Мені це приємно. Я пам'ятаю, що батьки, коли відпустили мене до Києва, підтримували довгий час. Згодом зрозуміла, що коштів не вистачає, і це змотивувало мене заробляти. Коли я побачу, що мої дівчата готові самостійно себе забезпечувати, бюджет зменшуватиметься з мого боку, а з їхнього – збільшуватиметься.

Кишенькові гроші, звичайно, даю, хочу, щоб змалечку вчилися розпоряджатися своїми фінансами.

До слова, вони ще й самі заробляють в Instagram на рекламі. Коли я їх залучаю до зйомок, вони обов'язково отримують бонуси. Ми йдемо разом щось купувати або вони відкладають зароблені кошти на свої якісь забаганки.

А чи маєте няню для дівчаток?

- Від народження я виховувала своїх дівчат сама. Жодного разу ми не наймали няню, навіть на годинку. Не можу сказати, що цим пишалася. У жодному разі не осуджую тих, хто користується послугами няні. Але для мене було важливо, щоб мої дівчата переймали мої звички, традиції, цінності, погляди й були повністю в моїй родовій системі. Тому няні в нас не було, хоч інколи приходилося й складно. Утім, вважаю, мені вдалося поєднати й особистий розвиток, і виховання діток.

Олено, за що можете насварити Віру й Марію?

- Можу насварити за те, що перевищили ліміт на гаджетах або порушили якісь наші домовленості. Це може нашкодити їхньому здоров'ю. Наприклад, у Віри почав погіршуватися зір. Гадаю, що це проблема багатьох дітей і батьків сьогодні. Тому якщо в результаті їхніх дій може погіршитися здоров'я, то можу насварити.

А як балуєте?

- Балую їх своєю увагою, тому що я мама, яка багато працює, гастролює. Зараз моя увага для них найцінніша. І не тоді, коли ми займаємося якимись побутовими справами, збираємося кудись чи готуємо. А коли йдемо на прогулянку, відпочиваємо біля басейну, вирушаємо в подорож.

Ви розлучилися з батьком ваших дівчаток. Як розрив впливає на жінку-маму? І чи помічали, що це якось віддзеркалилося й на доньках?

- Звичайно, розлучення дуже впливає на мене як на маму, адже раніше багато обов'язків брав на себе чоловік. Сьогодні частіше я залишаюся з цим сама. Але мені подобається заново вибудовувати стосунки зі своїми дітками, організовувати простір і час, який проводимо разом. І, звісно, я подаю їм класний приклад (сподіваюсь, що класний), як проживати такі стресові ситуації, як розлучення; як обирати себе, навіть коли тобі складно.

Яку пораду дали б собі на початку материнства?

Насолоджуйся кожною хвилинкою, проведеною разом, адже у 18 років ці пташенята вилетять з твого дому і приїжджатимуть до тебе лише в гості. Тому бути мамою — це прекрасно. Насолоджуйся.