Оля Цибульська про материнство: "Я мама-людина: іноді строга, іноді смішна, але завжди поруч"

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо розібратися, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей

Оля Цибульська виховує сина Нестора. Як справляється з дитячими маніпуляціями, як вчить розпоряджатися грішми, які "дивакуваті" традиції має в родині і яку б пораду дала собі на початку шляху материнства – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс.

Олю, якою мамою себе уявляли в дитинстві і якою є зараз?

- У дитинстві я уявляла маму в халаті з трояндами, яка читає книжки й попиває каву біля вікна. Діти тихі, граються, а вдома завжди пахне пирогами й спокоєм. У реальності я мама, яка може за 40 секунд зібрати рюкзак, знайти загубленого динозавра, обійняти, відповісти на дзвінок і… дістати з волосся пельмень. І знаєш що? Мені подобається ця версія більше.

Як гадаєте, материнський поклик вроджений чи приходить з часом?

- У когось він із пологового. У когось — після першої безсонної ночі. У мене дозрівав, як стиглий кавун: довго нічого не ясно, а потім бах — і тебе розриває від любові. Поклик — не обов’язково одразу. Але коли приходить, то залишається назавжди.

Найбільший міф про батьківство який вас лякав?

- Що ти маєш усе знати. Насправді ти часто не знаєш навіть, де твій телефон. Але це й робить тебе живою мамою, а не функцією.

Як відреагували на новину про вагітність? Була післяпологова депресія?

- Було: "Серйозно?.. Точно?". А через 10 хвилин уже любов, страх, трепет, нові меблі й суп із пельменів. Депресія була. Не кінематографічна, без грози й дощу за вікном, а така, де ти не впізнаєш себе в дзеркалі й хочеш просто тиші. Витягнули любов, терапія, мама і… музика. І так день за днем знову в себе.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що буде пропрацьовувати ваш син?

- Хай пропрацьовує. Це означає, що він жива людина, а не "ідеально вихований робот". Думаю, Нестор точно згадуватиме, чому мама обіймала публічно, сміялась над його жартами гучніше за всіх і змушувала дякувати за борщ.

Вірю: краще психолог, ніж прокурор. А без психологів — це взагалі не ціль. Ціль — навчити дитину чути себе й мати сміливість сказати: "Мені щось болить".

Тоді як справляєтесь з дитячими істериками та маніпуляціями?

- Як актриса внутрішньо аплодую, але зовні тримаю паузу. Складно не тоді, коли дитина кричить, а коли ти сама втомлена. Знаходжу правильні слова, коли сама не в режимі "все пропало". Іноді підтримка — це просто мовчки сісти поруч і сказати: "Я тут".

Які таланти бачите у Нестора? Чим займається?

- Неймовірне почуття гумору, вміння говорити з трьома людьми одночасно і така фантазія, що можна знімати серіал. Ідеально говорить англійською, багато читає, акробатика, плавання, дублює мультфільми, співає, малює, ліпить, програмує. І все це без примусу.

Бо талант — це коли блищать очі, а не коли хтось змушує.

Як обирали школу? За якими критеріями?

- Обирали, як ресторан: щоб атмосфера – "вау", персонал — не втомлені роботи, а живі люди, і пахло не формаліном, а допитливістю. Для мене важливо, щоб у школі не вбивали цікавість, а роздмухували її.

Як ви як мама, яка працює, знаходить час на дитину?

- Не знаходжу. Роблю. Це як із зарядкою: або втиснеш у день, або втратиш форму. Час — це навіть не години, а якість. 10 хвилин обіймів без телефону — іноді більше, ніж цілий день у ТЦ.

Чи була у вас няня? Як обирали? Чи не боялися?

- Так, у нас була неймовірна няня з самого народження й до початку повномасштабної війни. Не просто няня, а частинка родини. Ми досі дружимо. Вона — як спокій у людському вигляді. Обирала серцем. Бо тут важливе не "має досвід”, а “має серце”. Боялась? Звісно. Але ще більше боялась не встигнути реалізовувати свої амбіції, ставши мамою.

Ви — мама-контролер?

- Я мама-WiFi. Мене не завжди видно, але я завжди "є".

Я знаю, з ким дружить, що дивиться, чого боїться. Але даю простір. Бо довіра — це коли не вимагаєш звітів, а отримуєш правду.

Що ви робите не так, як інші батьки? Які у вас традиції, лайфхаки?

- У нас є "день дурниць", коли можна ходити в капцях на вулиці, їсти кашу з морозивом і вигадувати нову релігію. Ще є правило: сваритись можна, але не після 20:00. Бо тоді нервуєш, а не виховуєш.

Чи сварите сина? Як караєте?

- Не сварюсь. Пояснюю словами й поглядом. Метод покарання: "мамин погляд на 3000 оборотів" працює краще, ніж забрати айпад.

Як син реагує на вашу публічність?

- Сміється. Каже: "Ти популярна, але вдома — просто мама в халаті з маскою на обличчі". Це так круто.

Олю, які цінності прищеплюєте Нестору?

- Бути добрим навіть тоді, коли ніхто не бачить. Бути чесним із собою. Плакати не соромно. А сміятись — обовʼязково. І не забувати: любов — це дієслово.

До якого віку батьки мають фінансово підтримувати дітей? Чи даєте кишенькові гроші?

- Поки сам не зможе замовити піцу й залишити чайові. Кишенькові даємо, щоб вчився керувати, а не просто витрачати.

Ви — мама-друг чи мама-авторитет?

Я мама-людина. Іноді строга, іноді смішна. Але завжди — поруч. Думаю, можна бути і другом, і авторитетом. Якщо ти справжній — дитина це відчуває.

Головне правило мами Олі Цибульської у вихованні сина – як воно звучить?

- Не вирощувати копію себе, а допомогти йому стати найкращою версією себе з усіма "але" і "вау".

Яку пораду дали б собі на початку материнства?

- Обіймай більше. Не гугли. І пам’ятай: ти не маєш бути ідеальною. Ти маєш бути собою. А це вже любов.