Наталі Солонік про виховання трьох дітей: "Я ще той контролер"

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо розібратися, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Ведуча Наталі Солонік – мама трьох янголяток. Як багатодітній зірковій матусі вдається поєднувати кар'єру й материнство, як мирить між собою дітлахів, чим відрізняється виховання синів і доньки й чи збігаються в них із чоловіком погляди на виховання доньки та синів – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс.

Існує жарт, що до перших пологів жінка дуже-дуже готується, до других ставиться простіше, а на треті взагалі не зважає. Ви як мама з досвідом що можете сказати: чи дійсно це так?

- Ой, до перших пологів я готувалась, як на олімпіаду: читала, дивилась відео, ходила на курси... А потім вони почались – і я зрозуміла, що зовсім не готова (сміється, – прим.ред). З другими й третіми вже знала, що мене чекає, саме тому, чесно кажучи, було навіть страшніше. Бо коли не знаєш — якось легше, а коли пам’ятаєш усе — уже трохи лячно. Так що ні, не стає простіше. Хоч і досвід є, але з кожною дитиною емоцій не меншає.

Наталі, чи відрізнялися ваші три вагітності одна від одної? Яка була найлегшою, а яка – найскладнішою?

- Усі були різні, але одне було спільним – під час кожної стабільно +25–30 кілограмів. Якось уже не залежить, їм я багато чи мало, вага все одно йде вверх. Токсикозу майже не було, дізналась лише з донькою, що це таке. У мене завжди основна складність навіть не пологи, а саме вагітність. Психологічно важко, якось дуже вразливою стаю і сама себе підбішую за свої вибрики (сміється, – прим.ред).

Найлегше, мабуть, було з середнім сином. Він народився на 39-му тижні, і якось все пройшло швидко й спокійно. А з першим ходила аж до 41,5 і вже просила лікарів: "Ну, будь ласка, зробіть щось, я вже хочу народити!".

Які таланти бачите у своїх дітях? Які гуртки відвідують?

- Для мене взагалі мої діти – найталановитіші та найкращі в світі, як і для кожної мами. Старший — спортсмен до мозку кісток. Баскетбол, карате, перемоги... Він вже є призером Європи у своїй вазі та своєму віці, а в майбутньому планує пов'язати своє життя зі спортом.

Середній, я впевнена, що піде в бізнес, тому що він дуже смішний та хитрий, це 100% його. Одного разу навіть придумав, як зібрати гроші з усіх за вхід у кімнату (сміється, – прим.ред). Хоча й каже, що мріє стати кухарем!

Мішель — це взагалі окрема історія. Їй чотири, але характер уже такий, що я сама іноді в шоці. Займається кінним спортом. Тренери кажуть — у неї талант. А я думаю: головне, щоб була щаслива. Хоч у цирку хай виступає, аби з вогником у серці.

Чим відрізняється виховання дівчинки від хлопчика? З ким складніше, а з ким простіше?

- Скажу так: з хлопцями мені було все зрозуміло. Пояснила, поговорили, домовились. А дівчинка... Вона як начальниця. Вміє домовитись, обвести навколо пальця.

Ми з чоловіком намагаємось виховувати всіх однаково: повага до людей, вміння бути вдячним та мати розуміння, що нічого просто так не дається. Але якщо чесно — з хлопцями менше "драми". Мішель — це прям маленька я. З нею цікаво, але не розслабишся.

Як виокремити у щільному графіку мами, яка працює, час на спілкування з дитиною? Як вдається поєднати материнство й кар'єру? Які ваші улюблені сімейні традиції?

- Та як всі. Не встигаю, але стараюсь.

Я завжди казала і буду казати, що діти — мій пріоритет. Навіть якщо графік шалений, я завжди обираю бути з ними. У нас є вечірні традиції: вечеря разом, фільм подивитись, щось із LEGO зібрати. З Мішель можемо нафарбувати одна одну або малювати. Єдине, що ненавиджу — це монополія. Її грає тато. Я — пас.

Наталі, враховуючи ваш стиль життя, дітки мають нянь?

- Наші няні вже з нами понад 5 років, це як частина родини. Вони допомагають, коли ми зайняті роботою, але коли ми вдома — діти тільки з нами. Інколи беремо одну з нянь у подорож, але навіть тоді основний контакт і турбота на нас із чоловіком. Няня це лише помічник, а не заміна мами чи тата.

Як реагують на маму в телевізорі? Чи впливає на них ваш статус ведучої?

- Добре реагують. Для них я не телеведуча, а мама. Та, яка готує, свариться, гладить, обіймає, підвозить, допомагає з уроками. У них немає цього: "О, моя мама в телевізорі!". Колись старший щось таке сказав у школі, але це було один раз. Для них головне — що я їх мама. Вони знають кордони і знають що зі мною не можна спілкуватись на тому самому рівні, що й з друзями. У цьому плані в нас є чіткі кордони.

А чи контролюєте життя дітей?

- Ой, я ще той контролер. Знаю, що це не завжди добре, але поки не можу інакше. Це якась закладена програмка в голові ще з дитинства…

Знаю всіх їх друзів, всі оцінки, знаю, що вони їли і з ким спілкувались. Іноді думаю: може, трохи перегинаю, але просто не вмію інакше. Старшому вже 14, і я розумію, що треба вчитись відпускати, давати більше свободи... Але мені важко. Дуже.

Мати трьох дітей – це суперскладно, особливо – коли потрібно всіх помирити. Як справляєтеся в такі моменти? І за що самі можете насварити малечу?

- Зі сторони може прозвучати дещо ідеалізовано та утопічно, але наші діти дійсно не сваряться між собою. Буває, що Мішель когось вдарить, хлопці у відповідь легенько можуть штовхнути. Але це радше ігрове. Я завжди слухаю обидві сторони: хто що сказав, хто почав. Але не стаю одразу на бік молодшої. Вона хитра, все розуміє і може цим користуватись.

Головне правило: без агресії, з повагою, вміти попросити пробачення. Мені тато якось в дитинстві сказав, що мій молодший брат і старша сестра – це мої найрідніші люди в житті. Батьки підуть, друзі можуть піти, але ви завжди залишитесь один в одного. Тому так я виховую і дітей

Чи збігаються у вашій родині методи виховання дітей?

- Майже завжди. Буває щось не збігається. Наприклад, я можу трохи емоційніше відреагувати, а чоловік — спокійніший. Але ми завжди обговорюємо це між собою. Навіть коли діти поруч, можемо так легенько посперечатися, але завжди закінчується тим, що ми — єдина команда.

У вихованні має бути спільна позиція. Бо якщо мама одне, тато інше — все, дитина буде маніпулювати. А наші вміють! Особливо Мішель.

Ваші стосунки з чоловіком змінилися після народження дітей? Як знаходите час на себе?

- Змінились, звісно. Романтики стало менше, часу на себе теж. Але ми завжди намагаємось знаходити ці моменти для "нас". Раніше могли просто вдвох повечеряти, поїхати кудись. Зараз це складніше, особливо через війну, але ми не забуваємо, що ми — пара, а не тільки батьки. Бо якщо ми не будемо берегти одне одного, то й діти це відчують. І ми про це пам’ятаємо. Любов — це не тільки відчуття, це ще й зусилля. Але воно того варте.

То ж хто все-таки на першому місці в вашій родині – діти чи ви одне в одного з чоловіком?

- У нашій сім'ї все навколо дітей. Я навіть спочатку думала, що буде інакше: спочатку ми з чоловіком, а вже потім діти. Але коли тобі дзвонить із тренування син і каже: "Мама, я так хочу твої пиріжки з картоплею", — то ти в 10 вечора встаєш і ліпиш ці пиріжки. І не тому, що треба. А тому що хочеться.

У нас діти — це центр. Весь графік під них. Їхні турніри, заняття, бажання. Так було й у моїй родині, і в родині мого чоловіка. Це просто наш стиль життя.

Як гадаєте, чи є теми, які не варто обговорювати з дітьми до певного віку?

Ми обговорюємо все з дітьми. І я вважаю, що дитина повинна дізнатися все вдома, у батьків, ніж десь від друзів чи в TikTok якусь неправильну інформацію. Звісно, я не розповідаю доньці анатомічні подробиці, але якщо питає — пояснюю доступно, без казочок про лелек.

А чи говорите про війну? Що питають діти і як ви їм це пояснюєте?

- Ми розмовляємо про війну, тому що ми зараз в цьому стані живемо. Вони чують сирени, бачать вибухи. Це наша реальність. Хлопці все розуміють. З Мішель намагаємось обережніше: кажемо, що це грім чи щось інше, але вона теж вже розуміє більше, ніж нам хочеться.

Як плануєте провести літо з дітьми?

- Ми щороку їдемо до Греції. Це вже наша традиція з 2016 року, відколи народився Натан. Ми прилітаємо в Салоніки, і далі їдемо на Халкідіки. У нас там улюблене місце — Ситонія, другий "палець".

Їдемо великою компанією: ми, діти, їхні друзі, мої батьки, друзі родини. І це такий кайф: море, сонце, смачна їжа, розслаблена атмосфера. І так — я ще й там з дітьми. Везу не лише своїх трьох, а й їхніх друзів. Ну от хто після цього скаже, що все моє життя не навколо дітей? (сміється, – прим.ред)

Наталі, ви супермама! Маючи вже багаж знань за плечима, яку пораду дали б собі на початку батьківства?

- Продовжуй народжувати, в тебе класно виходить (сміється, – прим.ред).