Мила моя

Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину,
І попрошу вітра зворів
Щоб не спав, не спав до днини,

Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.

Мила моя, люба моя,
Сонця ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ

Я несу в устах цілунки,
Радісні пісні,
А в руках несу я ласку,
Квіти весняні.

Нехай, зорі тануть іскрами в небі
Вітер реве свистом далеким.
Нехай, шлях тернистий, нелегкий,
А хвилі не дають доплисти до тебе (або)

Хай мости провисають намистом
Хмари тягнуться саме над містом
Грози рвуть небеса так барвисто
Сліди дощ замітає, та визнай

На шляху негоди — пусте (пусте)
Ладен хоч звернути гори – авжеж
Ти побачиш мене скоро, адже...
Адже...

Мила моя, люба моя,
Сонця ясен цвіт.
Я несу в очах до тебе
Весь блакитний світ

Я несу в устах цілунки,
Радісні пісні,
А в руках несу я ласку,
Квіти весняні.

Я піду в далекі гори
У вечірнюю годину,
І попрошу вітра зворів
Щоб не спав, не спав до днини,

Щоб летів на вільних крилах
У широкі полонини
І приніс до ранку квіти,
Що так люблять очі сині.