Стихи о любви, написанные украинскими писателями

Если тебе недостаточно цитат о любви, чтобы выразить свои чувства, то Люкс обратился к украинским классикам, для которых любовь была неисчерпаемым источником вдохновения.

К примеру, стихи Василия Симоненко о любви поражают своей лиричностью и философией. В его произведениях можно ощутить глубокую сосредоточенность на духовном равновесии и вечных ценностях любви.

Леся Украинка в своих стихах о любви отчетливо выражает женский взгляд на чувства. Ее произведения часто обозначают роль женщины в отношениях.

"Дівчино, скажу тобі відверто", Василий Симоненко

Дівчино, скажу тобі відверто,
Ти не ображайсь за прямоту:
Я люблю тебе таку уперту,
Отаку лукаву і просту.

Бо коли б зробилася другою,
Хоч на мить скорилася мені,
Я б тоді не бігав за тобою,
Не складав би віршики-пісні

Я б на тебе поглядав звисока,
Сам собою чванився б: ось я!
Дівчино кохана, кароока,
Поки непокірна — ти моя.

"Так ніхто не кохав", Владимир Сосюра

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

В’яне серце моє од щасливих очей,
що горять в тумані наді мною…
Розливається кров і по жилах тече,
ніби пахне вона лободою…

Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!
Де ви бачили більше кохання?
Я для неї зірву Оріон золотий,
я — поет робітничої рані…

Так ніхто не кохав. Через тисячі літ
лиш приходить подібне кохання.
В день такий розцвітає весна на землі
І земля убирається зрання…

Дише тихо і легко в синяву вона,
простягає до зір свої руки…
В день такий на землі розцвітає весна
і тремтить од солодкої муки…

"Коли дивлюсь глибоко в любі очі", Леся Украинка

Коли дивлюсь глибоко в любі очі,
в душі цвітуть якісь квітки урочі,
в душі квітки і зорі золотії,
а на устах слова, але не тії,
усе не ті, що мріються мені,
коли вночі лежу я у півсні.
Либонь, тих слів немає в жодній мові,
та цілий світ живе у кожнім слова,
і плачу я й сміюсь, тремчу і млію,
та вголос слів тих вимовить не вмію...

Якби мені достати струн живих,
якби той хист мені, щоб грать на них,
потужну пісню я б на струнах грала,
нехай би скарби всі вона зібрала,
ті скарби, що лежать в душі на дні,
ті скарби, що й для мене таємні,
та мріється, що так вони коштовні,
як ті слова, що вголос невимовні.

Якби я всіми барвами владала,
то я б на барву барву накладала
і малювала б щирим самоцвітом,
отак, як сонечко пречисте літом,
домовили б пророчистії руки,
чого домовить не здолали гуки.
І знав би ти, що є в душі моїй...
Ох, барв, і струн, і слів бракує їй...
І те, що в ній цвіте весною таємною,
либонь, умре, загине враз зо мною.

"Я жив би з тобою на дикому острові…", Юрко Издрык

Я жив би з тобою на дикому острові
чи в затінку кришталевої люстри,
бо жити з тобою — нормально і просто
й життя не минає пусто.

І ранок завжди обіцяє зустріч,
а вечір завжди натякає на більше.
І в мозку на смітниках і пустищах
цвітуть і буяють вірші.

Густішає чай і вариться кава,
контрольні дві сигарети.
Все співпадаює цілком нелукаво —
знаки, предмети, прикмети.

Все випадає зі схем і матриць
і йде за козиром козир.
Ми виграємо найважчу з партій
і переходимо в прозу.

І проживаєм життя словами,
Буквами, числами, фразами.
Нуль розділових знаків між нами —
ми завше пишемось разом.

"Недумано, негадано", Лина Костенко

Недумано, негадано
забігла в глухомань,
де сосни пахнуть ладаном
в кадильницях світань.

Де вечір пахне м'ятою,
аж холодно джмелю.
А я тебе, а я тебе,
а я тебе люблю!

Ловлю твоє проміння
крізь музику беріз.
Люблю до оніміння,
до стогону, до сліз.

Без коньяку й шампана,
і вже без вороття,—
я п'яна, п'яна, п'яна
на все своє життя!

"Не любити тебе — не можна", Василий Стус

Не любити тебе — не можна.
Володіти тобою — жаль.
І хвилина діяння кожна
випромінює нам печаль.

Бути разом... в однім цілунку.
Злить уста і серця свої.
Тільки хвилі нема порятунку...
Плачуть вночі лишень солов'ї...

Ти в хвилину чуттєвої бурі
не віддайся мені, дивись,
бачиш вечора крила похмурі?
То над нами вони зійшлись.

Хай нам кажуть: любити можна
тільки раз. Того разу й жаль,
і щаслива хвилина кожна
випромінює нам печаль.

Не ховайся в зволоженім зорі,
бо розгойдані береги
поглинаючих трансмагорій
будуть завжди нам дорогі.

Ні! Знайди і в чуттєвих бурях
не перейдену нами грань,
щоб не відати днів похмурих,
щоб не знати про гнів прощань.

Не любити тебе — не можна,
то й любитись з тобою — жаль,
бо хвилина кохання кожна
випромінює нам печаль.

***

"Якби зустрілися ми знову", Тарас Шевченко

Якби зустрілися ми знову,
Чи ти злякалася б, чи ні?
Якеє тихеє ти слово
Тойді б промовила мені?
Ніякого. І не пізнала б.
А може б, потім нагадала,
Сказавши: "Снилося дурній".
А я зрадів би, моє диво!
Моя ти доле чорнобрива!
Якби побачив, нагадав
Веселеє та молодеє
Колишнє лишенько лихеє.
Я заридав би, заридав!
І помоливсь, що не правдивим,
А сном лукавим розійшлось,
Слізьми-водою розлилось
Колишнєє святеє диво!

"Так, ти одна моя правдивая любов", Иван Франко

Так, ти одна моя правдивая любов,
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;
Ти найтайніший той порив, що бурить кров,
Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться.

Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов.
Коб віра сильная й могучая десниця.

Як згублену любов, несповнене бажання,
Невиспіваний спів, геройське поривання,
Як все найвищеє, чим душу я кормлю,
Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє, —
Отак, красавице, і я тебе люблю.

Ранее Люкс писал, как именно люди выбирают себе партнера.