5’nizza про плагіат у музиці, конкуренцію і власний успіх

5’nizza була заснована 18 років тому, отже, сміливо можна сказати, що на творчості колективу виросло принаймні одне покоління. Як ставитеся до такого факту?

Андрій: Час іде, люди ростуть, це нормально!

Сергій: Чудово розуміти, що 18-річним хлопцям або дівчатам, які зустрічають нас і кажуть теплі слова, дякують за творчість, стільки ж років, скільки існує наша група. Це водночас дуже дивно і приємно. Зворушує. Хочеться творити ще і ще!

Як гадаєте, чим 5’nizza цікава слухачу ось уже стільки років?

Сергій: Своєю щирістю, відкритістю, чесністю. Ми такі, які є, і нам це страшенно подобається! Ми любимо те, що робимо, віддаємося цьому повністю, віримо в це!

Андрій: Коли хтось пережив певні моменти з музикою, він несе це з собою протягом усього життя. Щось люди в нашій музиці знаходять.

Зараз музичне середовище є досить конкурентним, наповнене молодими і перспективними артистами. Відчуваєте цю конкуренцію на собі?

Андрій: Я ні з ким не конкурую, мої герої в основному - це люди інших епох.

Сергій: Так, я теж ніколи не замислювався над конкуренцією. Вважаю, що в музиці немає змагань. Якщо те, що зробили - добре, то воно живе далі на сцені і серед людей.

Чим вимірюєте свій успіх?

Сергій: Для мене поняття "успіх" дуже неконкретне і розмите. Сьогодні він є, а завтра його немає. Я б сказав, що він вимірюється любов'ю слухачів, яка не зникла навіть коли ми пішли. Для мене він саме в цьому.

Андрій: Довжиною перельотів.

На вашу думку, існує мейнстрім у музиці? Якщо так, то що це?

Андрій: Про це і так всі говорять, андеграунд завжди цікавіший. Мені особисто більш цікаві живі люди з їхніми щирими переживаннями, а не фабрика з виготовлення хітів у стандартній упаковці.

Сергій: Ось 5'nizza не можна віднести ні до мейнстріму, ні до андеграунду. Спочатку, може, і так, але потім пішов підйом - і це вже не можна було назвати андеграундом. Дуже круто, що не можна визначити наш стиль і віднести до якогось шаблонного сприйняття.

Кого б віднесли до "нішевих" артистів української музичної індустрії? Хто подобається особисто вам із наших виконавців та музикантів?

Андрій: The Elephants, Jerry Heil.

Сергій: ДахаБраха, ONUKA - дуже прогресивна, сучасна музика, але поки нішева, як мені здається, не для всіх. Ще мені подобається те, що роблять гурти KADNAY, Panivalkova, Daugh Daughters. Багато талановитих музикантів із дуже хорошим музичним мисленням, це радує!

Нині гостро стоїть питання плагіату. Як гадаєте, де закінчується межа між схожістю і власне плагіатом?

Сергій: Якщо ти чуєш мелодію і чітко розумієш, що це - "те і те", один в один, розумієш звідки – ось це вже назву плагіатом.

Андрій: Можна заспівати ті ж ноти, але вкласти свої почуття. Іноді кавер може бути кращим за оригінал, але це рідкість. Ніні Сімон і Курту Кобейну це вдавалося.

Який трек очолює ваш особистий музичний хіт-парад сьогодні?

Андрій: Michael Jackson - "I can not help it".

Сергій: Jacques Brel - "Ne me quitte pas".

Зовсім скоро ви виступите на Sziget. Про що насамперед подумали, коли запропонували стати учасниками фестивалю?

Сергій: Це були дуже круті відчуття. Це як результат, знаєте. Він говорить про те, що гурт виріс і може виступати на рівні зі світовими колективаами, представляти свою країну на легендарному масштабному фестивалі!

Андрій: Це велика радість! Я двічі був на цьому фестивалі в якості глядача, дуже багато цікавого довелося побачити!

Сергію, а ви часто відвідуєте фестивалі в ролі глядача?

Сергій: Зараз нечасто, раніше було більше. Перша моя фестивальна історія – це Казантип. А сьогодні, виступивши на фестивалях, якщо є час і цікаві колективи, то залишаюся послухати і потанцювати. Але це буває вкрай рідко.

Яким бачите музичне майбутнє в Україні?

Андрій: Нам всім необхідно навчитися виявляти себе оригінально, орієнтуючись на самоідентифікацію без крайнощів і заперечення. Приймаючи різні культури, ми знайдемо своє обличчя. ONUKA, ДахаБраха і В.В. уже це зробили, на мій погляд!

Сергій: Бачу його різнобічним, яскравим, кольоровим, багатим! Буде великий вибір, і кожен зможе знайти свою музику, рідну душу, своє "місце сили", звідки можна щось почерпнути, надихнутися, із чим іти по життю.