Анатолій Анатоліч про заробіток в Instagram, заначку від дружини, доньок і "Шмотки ШО"

Ось уже кілька років поспіль в Україні стрімко розвивається YouTube. Звичайно, до зарубіжних блогерів нам ще далеко, проте є декілька людей, зацікавлених в його розвитку. Вони створюють свої проекти й успішно популяризують їх. Саме таким є Анатолій Анатоліч.

Рік тому телеведучий запустив авторську програму "Зе Интервьюер", яка вже стала головною програмою на українському Youtube і отримала його "срібну кнопку"!

Вплив проекту на вітчизняний медіа-ринок справді відчутний, адже без телевізійної цензури він показує героїв справжніми.

За словами Анатоліча, суть проекту - мотивувати людей на прикладі успішних особистостей.

"Спочатку я бачив проект розважального характеру. Думав, буду брати інтерв’ю у зірок, спілкуватися і веселитися. Але, знаєш, для мене важливо щось донести людям, а не просто "блаблабла" у кадрі. Має бути якийсь посил. Ось це ми й намагаємося втілити в проекті.

Наші герої – люди, які самі себе зробили. Вони можуть поділитися досвідом і корисною інформацією. Поступово "Зе Интервьюер" розширює професійну палітру своїх респондентів. Наприклад, ми інтерв’ювали відомого ресторатора Діму Борисова, олімпійських чемпіонів, автора брендів "Ukraine Now" і "Eurovision-2017" Павла Вржеща та інших.

Уже зараз відчуваємо feed-back від юзерів. Звичайно, є багато хейтерів, це ж YouTube. Але якщо хоча б 1% глядачів підірве дупу із канапи і щось зробить, будемо вважати це успіхом.

До речі, більшість людей, пов’язаних із ЗМІ, стверджують: зовсім скоро інтерв’ю як жанр помре. Проте Анатоліч до цієї думки ставиться з іронією.

"У 2006 році, коли тільки починав свій шлях на радіо, мені теж казали, що воно незабаром вимре. А зараз, як бачимо, радіо процвітає. Так само і з телебаченням. Воно теж може зникнути через YouTube. Два роки тому, коли в мене виникла ідея створити "Зе Интервьюер", один відомий продюсер заявив: інтерв’ю вже нікому не цікаві, вони немодні. Аж раптом з’явилися "вДудь", "Нежный редактор", "Жирный бизнес", що доводить: людям це цікаво. Візьмемо хоча б Познера. Він як робив інтерв’ю п’ять років тому, так і зараз робить. І далі робитиме, якщо в нього все буде добре зі здоров’ям.

Якщо говорити про російський YouTube, то він краще розвинений, аніж у нас. Просто там ринок ширший. От хоча б субкультури, які популярні в Інтернеті. Минулого року Versus Battle із Гнойним і Оксимором набрав більше 30 мільйонів переглядів. В Україні андеграунду, по суті, немає. Ми піонери. Те, що в Росії ним називають, для нас це поп. Крім того, чимало артистів починають свій шлях саме із мережі. Той самий MATRANG чи Элджей – вихідці Інтернету. На телебаченні їх не показують, тому фани стежать за ними на YouTube, таким чином розвиваючи його своїми переглядами.

Ми зараз на стадії розвитку. До речі, як гадаєш: у чому різниця між аудиторією YouTube і ТБ? А в тому, що перша цілеспрямовано дивиться конкретний продукт, а друга випадково потрапляє на нього, перемикаючи канали. Тому мені цікавіше зараз бути на YouTube. Це унікальна демократична платформа, де, по суті, кожен може створити контент. Це велике реаліті-шоу. Бери смартфон і знімай щось таке, чого до тебе ще не робили. Тобі ніхто не диктує правила. Хочеш - знімай двадцятихвилинний випуск, хочеш - десятихвилинний. Ти сам собі програмний директор. Ось це мені подобається.

Проте робити з доньок маленьких блогерів ми з дружиною не квапимося. Не хочу, щоб Аліса й Лола залежали від лайків. Авжеж, я можу займатися цим замість них, але так не чесно. Блогерство має бути свідомим вибором.

Багато хто говорить, що Інтернет – це зло. Будь-яка зброя в руках дурня може стати небезпечною. На мою думку, мережа – хороша можливість для самореалізації, комунікації, навчання. Наприклад, у 80-тих роках Майк Науменко записував переклад популярних пісень у зошит. І якщо хтось хотів дізнатися слова треку "Blondie", то йшли до нього. Зараз усе простіше, треба лише погуглити. Раніше ми були обмежені в доступі до інформації, тому, мабуть, так її і цінували.

Під час бесіди з Толічем ми не могли оминути ще один момент: як інтерв’ювати своїх колег і чи відмовляв йому хтось із зірок?

"Так, відмовляли. "Пошлая Молли", бо в них був запланований ексклюзив у "вДудь". На Atlas Weekend відмовився спілкуватися FACE. Але українські зірки погоджуються. Мені завжди цікаві ті люди, які з’являються в "Зе Интервьюер". І коли виходить новий випуск, постійно говорю: "О, це мій найулюбленіший".

Проте наші артисти відрізняються від зарубіжних. Я завжди ставлю за приклад українку Іванну Сахно, яка працює в Голлівуді. Ми з нею познайомилися, ще коли працював у "Сніданку з 1+1". От вона справді голлівудська зірка. Щойно Іванна потрапляє в кадр, одразу максимально віддається роботі. Вона розуміє, що її запросили на інтерв’ю, значить, на ній лежить відповідальність. На відміну від деяких наших артистів, на жаль. Із українськими як буває: "Ну, я ж прийшла. "Кружіть" мене". Зарубіжні знаменитості зібрані, контролюють усе до дрібниць, розуміючи, що це частина їхньої роботи.

Нещодавно в мене був запис із LP. Хто я для неї? Блогер. Вона мене навіть не знає. Ми спілкувалися буквально кілька хвилин. Це було після концерту. Виснажена знаменитість зібралася, і в мене виникло таке відчуття, ніби ми зустрілися на вулиці. Співачка була настільки відкрита, що ми обіймалися і цілувалися.

Звичайно, є в мене серед українських артистів свої улюбленці. Гурти, виконавці, від яких фанатів ще з університетських років. Це залишається на все життя. У "топі" - "5'nizza", "Бумбокс". Це глиба для мене".

До речі, в Анатолія Анатоліча зовсім скоро стартує ще один проект "Шмотки ШО"- fun-ова програма хронометражем у 10 хвилин. В одному випуску – вісім героїв. Там немає ведучого. Є лише закадровий голос. Команда виходить на вулицю і, в прямому сенсі слова, "ловить" перехожих - стильних киян чи гостей столиці. Вони розповідають, у що одягнені, де і за скільки придбали ці речі.

Як стверджує Анатоліч, за дві-три хвилини можна зрозуміти, чим герой займається і який стиль його життя. Більше того, в проекті "засвітяться" й селебрітіс. Ти їх побачиш уже в першому випуску. Проте хто це буде, ясна річ, шоумен не сказав. Погодься, інтрига завжди лоскоче нерви найдопитливіших.

У шоу ми покажемо не просто fashion, але й маленькі історії звичайних перехожих. Наприклад, коли знімали пілотний випуск, "спіймали" дівчину із сумкою за 4 000 євро. Питання: де вона працює, що змогла дозволити собі купити її?! Або як придбати футболку Yves Saint Laurent за 15 гривень? У секонд-хенді. Саме так робить один стиліст, якого ти побачиш у перших випусках "Шмотки ШО".

І коли мова зайшла про гроші, ми поцікавилися в Анатоліча, чи є в нього заначка від дружини і яка вартість посту в його Instagram-акаунті.

"(сміється) Так, у мене є заначка від Юли. Точніше, маю заробітну картку й основну, яка прив’язана до рахунку дружини. А щодо заробітку в Instagram... Інколи я практикую таке, але дуже багато рекламую безкоштовно, якщо подобається продукція. Пост у мене коштує 500 доларів".

І на прощання ми запитали у ведучого: куди вступати, аби стати Анатолієм Анатолічем?

У Криворізький економічний університет на обліково-економічний факультет. Знаєте, ніколи не пізно вчитися. Я опанував українську в 25 років, англійську – у 28, а перший марафон пробіг у 33. Усьому свій час. Але якщо ти можеш зробити щось зараз, то не відкладай.