Чому 9 травня вже не наше свято: європейський вибір замість радянського "побєдобєсія"

Травень, квітучі каштани, тепле сонце і... розгублений погляд декого з ваших родичів, коли ви кажете, що 9 травня – це вже не День перемоги. Натомість у нас тепер є 8 травня – День пам'яті та перемоги над нацизмом, а 9 травня – День Європи. Шок? Зрада? А може, нарешті прощання з радянським минулим? Чому ми вже не відзначаємо день перемоги - читай на Люкс.

Як один режим "святкує" перемогу над майже собою

Отже, давайте поговоримо про те як один тоталітарний режим відзначає перемогу над іншим тоталітарним режимом, з яким, між іншим, спочатку почав війну пліч-о-пліч. Звучить як скетч у комедійному клубі? Насправді це історія про те, як народилося "велике свято 9 травня".

Цікаво, але 20 років після закінчення Другої світової навіть в СРСР якось обходилися без особливих святкувань. Мабуть, люди ще занадто добре пам'ятали справжню ціну тієї війни, щоб з радістю марширувати і співати пісні про "перемогу".

Але 1965-го року комусь зверху сяйнула чудова ідея – а давайте-но створимо власний "день перемоги», на день пізніше, ніж у решти світу! І не просто відзначатимемо, а ще й зробимо з нього культ, який допоможе нам (барабанний дріб) реабілітувати сталінізм! Геніально, чи не так?

Коли один день може змінити все (особливо якщо він вигаданий)

Так народилася чудова традиція святкувати перемогу 9 травня, хоча капітуляція була підписана 8-го. Причина проста – треба ж чимось відрізнятися від західного світу, який чомусь не хотів перетворювати день пам'яті на мілітаристський парад з танками.

А тепер маленький тест на уважність: хто розпочав Другу світову війну? Якщо ви відповіли «Німеччина», то... неповна відповідь! Німеччина разом із СРСР після чудового тандему Молотова-Ріббентропа. Так-так, ті самі "переможці", які потім героїчно "звільняли" Європу від нацизму, спочатку героїчно напали на Польщу з іншого боку. А ще на Фінляндію. І окупували Балтійські країни. Дрібниці, про які "день перемоги" якось забуває згадати.

Календар святкувань для особливих

Коли у всьому цивілізованому світі день закінчення війни в Європі – це день скорботи і пам'яті, день, коли люди згадують мільйони жертв і кажуть "ніколи знову", у певній країні це чомусь перетворилося на фестиваль мілітаризму з гаслом «можемо повторити». Що саме повторити? Війну, в якій загинули мільйони? Серйозно?

І ось ми підходимо до 2005 року, коли колишній працівник органів вирішив, що непогано б відродити дух "великої держави". І що ж стало центральним символом цього відродження? Правильно – культ 9 травня як символ величі, яку, виявляється, можна "відновити" тільки за допомогою танків і ракет.

Український внесок у перемогу

А поки що…

Поступовий перехід до європейської традиції пам'яті розпочався після Революції Гідності. І справа не лише в даті — це зміна фокусу з культу війни на вшанування кожної окремої людської долі, яка постраждала під час війни.

8 травня Україна вшановує кожного, хто боровся з нацизмом. Не менше заслуговують на увагу та пам'ять мирні цивільні люди, які загинули або постраждали від бойових дій, діти війни, примусові робітники. Адже війна — це не танки і салюти, це мільйони зламаних доль.

Ми згадуємо справжніх героїв – не тих, кого намалювала пропаганда, а тих, хто дійсно боровся за свободу.

І, до речі, 9 травня у нас тепер теж свято – День Європи. Символічно, чи не так? Адже саме європейські цінності – свобода, повага до гідності кожної людини, верховенство права – це те, що справді перемогло у тій війні. І продовжує боротися сьогодні.

Тож не забудьте 8 травня вшанувати пам'ять загиблих у війні з цими листівками.