"Діти – це не лише щасливі фото в соцмережах": Наталя Островська про своє материнство без рожевих окулярів

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо з'ясувати, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Ведуча ТСН Наталя Островська має маленьку донечку Аґату. В ексклюзивному матеріалі зірка телебачення розповіла, як наважилася народити первістка під час війни, які цінності розвиває в крихітці і як справилася із післяпологовою депресією.

Наталю, якою мамою ви себе уявляли в дитинстві і якою зараз є?

- У дитинстві я й не мріяла про материнство, навіть у шкільному віці цієї теми остерігалася. Моя мама народила доволі рано, у 18 років, і жартома просила не повторити її шлях. Я прийшла до материнства у 30 років. Вважаю це ідеальним віком, з точки зору моральної підготовки та емоційного ресурсу.

Діти – це не лише щасливі фото в соцмережах. Вони потребують уваги й витримки. Це щоденна праця, з якої ти звільнитися не можеш. Я вважаю себе матусею без рожевих окулярів. З дитиною розмовляю як із дорослою, пояснюю щось як дорослій, при цьому намагаюсь бути ніжною з донечкою.

Який найбільший міф про материнство вас лякав на початку?

- Ти більше не належиш собі й поєднувати кілька справ одночасно фізично не зможеш. Власне, тому й боялась казати, що 100% швидко повернусь в ефір після пологів. Від інших деяких матусь чула про їхній досвід. Але насправді у кожної родини своя історія: діти різні, індивідуальний розподіл обовʼязків, багато моментів, повʼязаних зі здоровʼям тощо.

Не буває материнства під копію.

Як вважаєте, материнський поклик закладений від народження у жінок чи він проявляється з часом?

- Бажання мати дітей прийшло з початком повномасштабного вторгнення, коли відбулася переоцінка цінностей. Зрозуміла, що все те матеріальне, яке колись хотіла мати, взагалі не має сенсу. Щастя у родині та в простих речах.

Чи мали післяпологову депресію? Як справлялися з нею?

- Через 1,5 місяця у мене трапилась післяпологова депресія. Мені важко було впоратися з дитиною, бо майже не спала дві доби через коліки у доньки. У той момент не виношувала всі відчуття й думки у собі, а поділилася з родиною. Вони стали найкращими ліками післяпологової депресії.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватиме ваша донька? Як виховати щасливу дитину?

- Цікаве запитання. Зараз є тренд у соцмережах знімати під час відпустки на морі дитину й писати: "І хай потім тільки скаже психологу, що їй чогось не вистачало у житті". Я вже бачу, як негативно впливають вибухи на психіку або переривання сну у садочку під час тривоги. Є відчуття, що ця травма ще може проявитися впродовж життя й матиме відбиток на майбутньому діток війни.

Серед сучасних батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла, інші ж прагнуть поваги, дисципліни (просять, аби на "Ви" до них зверталися). Що для вас важливіше й чому?

- Краще подругою. Але невідомо, як станеться. Є багато факторів на шляху зростання дитини. Наприклад, соціум. Ми ще не знаємо, як змінюватиметься донька під його впливом. Дехто вважає, що дитина – власність. Я вважаю, що дитина – передусім особистість. І якщо вона сама колись захоче назвати маму на "Ви", ок. Утім, я б цьому не зраділа.

Як мамі, яка працює, виокремити час на спілкування з дитиною? Як поєднуєте роботу й материнство?

- Після народження дитини в мене не було чіткого плану вийти на роботу. Бажання таке існувало, однак я не знала, як пройдуть пологи, скільки часу знадобиться на відновлення. Бо ж не кожен день народжую (сміється, – прим.ред.). Вийшло так, що через місяць висловила бажання вийти на ранковий прямий ефір – на 7:00. Тож поки дитина спала, я працювала. По суті, пропускала лише одне годування, бо ми до року були на грудному вигодовуванні. Весь робочий холодильник був забитий молоком. У цей час, поки я була на роботі (а це був не цілий день), з донькою був батько або бабуся. Величезна роль у поєднанні материнства з ефірами – роботодавця. У ТСН колеги підтримали й допомагали з ефірами, на які вийти не могла.

В Америці жінка з декрету виходить через пів року, у Польщі в садок дитина йде у рік, але в цих країнах є підтримка батьків з боку держави, розвинені програми з підтримки материнства: ясла, няні, вихід на неповний робочий день. У нас це тільки зароджується.

З першого січня стартувала програма "Є Ясла": це коли до трьох років ти виходиш на роботу, держава компенсує 8 тисяч гривень на садочок. Але в реаліях я спробувала оформити таку допомогу, аби як журналістка перевірити на собі, як же це працює. Скажу відверто: погано це працює. Ініціатива крута, але є проблеми з реалізацією.

Аґата вже ходить до садочка. Як пройшла її і ваша адаптація?

- З 1.10 Аґата ходить у ясла. З жахом згадую період адаптації до садочка, бо морально мені було важко. Хоча донька плакала лише перші два дні й тільки, коли йшла у садочок, але психологічно було важче мамі. У нас державний садочок, яким і донька, і я дуже задоволені. Інколи кажу, що не знаю, що б робила, аби не вихователі й садочок. Дуже виручає, якщо мама працює.

Які цінності розвиваєте в доньці?

- Людяність і повагу до інших. У садочку в групі орієнтовно 15 дітей, я постійно цікавлюсь у вихователів, чи не було конфліктних ситуацій, чи ділиться донька іграшками, намагаюсь пояснювати, якщо бувають якісь спірні моменти.

Які таланти бачите в доньці? Можливо, вже уявляє себе в якійсь професії?

- Аґата обожнює танцювати. Про це кажуть усі, та я й сама бачу, коли готувалася до участі у "Танці з зірками". Аґата повторювала кожен рух, який бачила від мене. І в садочку вона відчуває музику й дуже влучно відтворює рухи. Зі мною на роботі була, каже, краще лікарем бути (сміється, – прим.ред.).

Що для вас зараз найскладніше в вихованні доньки?

- Істерики й раптові зміни поведінки. Щодо цього навіть радилася з фахівцями. Кажуть, це нормально у віці ближче до трьох років. Варто менше реагувати й навчитись самій бути емоційно стійкою. Особливо важко даються мені намагання вдягнути зимовий одяг. Треба протриматися ще місяць до кінця зими.

Головне правило мами Наталії Островської у вихованні дітей – як воно звучить?

Дитина – це не власність, а особистість. І завжди, коли хочеться бачити іншу поведінку, дії дитини, варто памʼятати про це правило. Ніколи не порівнювати з іншими, кожна родина має свою історію, саме це стосується і виховання дитини.