Уперше країна почула ім'я Олени Шоптенко в 2006 році. Тоді 19-річній дівчині вдалося підкорити паркет проекту "Танці з зірками" і привести до перемоги Володимира Зеленського. У 2018 році Олена повернулася на паркет шоу в ролі хореографа. Для неї будь-яка можливість танцювати - задоволення.
Олено, що найбільше на вас вплинуло в житті та кар’єрі?
Мабуть, те, що я все життя займалася спортом. Це вплинуло на мій характер, на те, які зараз у мене принципи.
Життя нас постійно ставить перед вибором. Який вибір був найскладнішим для вас? І чи вплинув він на майбутнє?
У житті траплялося чимало моментів, коли треба було обирати. Такі непрості ситуації кардинально міняли мій напрям. І я не раз переконувалася, що правильно обирала, адже все складалося саме так, як потрібно.
Пам’ятаєте, коли вперше вас упізнали на вулиці?
Звісно, я добре закарбувала в пам’яті той момент. Це було після грандіозного фіналу першого сезону "Танців з зірками" (1+1), за яким стежила вся країна. Наступного дня я пішла в банк у справах. Усі працівники мене здивовано розглядали. Було дико й незрозуміло, чому в них така реакція. І хоча тоді я не усвідомлювала, що відбувалося, саме той момент став дуже показовим для мене. Здається, його ніколи не забуду.
Переживали зіркову хворобу?
Звичайно. Абсолютно у всіх буває зіркова хвороба. Хтось її переживає довше, а хтось – швидше. Я не виняток. Правда, у мене вона була короткою. На щастя, вистачило глузду усвідомити, що все закінчується, зокрема і популярність. А от люди, з якими працюєш і спілкуєшся, - назавжди. Тому для мене головний не статус, а те, настільки добре ти справляєшся зі своєю роботою. Якщо виконуєш її гарно і добросовісно, то неважливо - популярний чи непопулярний. Ти професіонал.
Можете назвати себе зіркою українського шоу-бізнесу?
Я не люблю такого визначення. Мені воно здається занадто пафосним. У наш час уже не існує такого поняття, як "зірки". Суспільство настільки виросло, що ось ця недосяжність до зірок просто зникла. Знаменитості зараз дуже щирі і відкриті. Особисто я не можу назвати себе "зіркою". А те, що мене знає трохи більше людей, аніж інших, - результат праці, хоча й без везіння не обійшлося.
Чим вимірюєте успіх і чи можете назвати себе успішною людиною?
Мені складно називати себе успішною людиною, тому що весь час намагаюся не зупинятися. До речі, я досить самокритична. Не просто говорити собі, що чогось досягла чи щось маю. Постійно намагаюся йти вперед і робити те, що приносить задоволення. Тому навіть не задумуюсь над таким поняттям, як успіх.
У вас дуже щільний графік. Як ставитеся до часу?
Досить серйозно. Час дуже швидко закінчується і, на жаль, не повертається. Його треба цінувати, тому намагаюся використовувати раціонально. Що стосується роботи, то виконую її швидко і чітко. Мабуть, у знаки дається те, що багато років працювала в прямих ефірах. Там час у тебе особливо обмежений. Маєш лише тиждень на підготовку. Тому стараюся глибоко вникати й одразу стилізовано мислити, бо немає часу розтягувати задоволення. Проте вважаю: у спілкуванні з рідними обмежувати час не потрібно. Сім’я заслуговує на максимальну кількість часу.
Перші місяці материнства були складними для вас?
Як і багато жінок, які вперше стали мамами, я відчувала страх. Боялась щось зіпсувати і зробити неправильно. Але найбільше лякало те, що абсолютно не розуміла маляти. Воно кричить, а ти тями не маєш, через що. З часом я, звісно, почала розпізнавати плач сина. Тож і це ми пережили (посміхається).
А чого вчить вас чоловік?
Мій чоловік – це моя опора, родина. Кохана людина, яка подарувала дитину. Мабуть, він навчив мене жити у всіх сенсах цього слова.
Цього року у "Танцях з зірками" ви спробували себе в ролі головного хореографа. Де вам цікавіше – в ролі учасника на паркеті чи все ж таки в ролі хореографа?
Знаєте, для мене це не вперше. На посаді хореографа проекту була енну кількість разів. Навіть більше скажу: останні сім років така роль була для мене звичнішою, аніж роль учасника. Минулого року на паркеті "Танців з зірками" відбулося моє повернення як танцюриста. Але якщо відверто, то більш звично бути хореографом. З одного боку - так простіше, зручніше. Хоча з іншого – виходити на паркет і хвилююче, і цікавіше. Створюючи постановку для когось і для себе, відчуваєш зовсім різне. Проте останнє, мені здається, складніше. Тому я не можу сказати, що десь мені краще. І так, і так добре. Але це не межа. У майбутньому на мене чекають нові ролі, які буду вивчати і розвивати в собі.
А що це за ролі? Уже маєте конкретні плани після "Танців з зірками"?
Я так довго працювала на когось, що дійшла висновку: хочу мати щось своє. Нехай маленьке, але своє, щоб воно приносило користь і згодом переросло у великий проект. Також планую поновити "GeomeTHREE", який поставила на паузу під час вагітності.
Олено, цікаво, а якби у вас була можливість, то кого б із голлівудських зірок ви хотіли навчити танцювати?
Для мене важливі саме людські риси. Я вірю: якщо люди сходяться емоційно, характерами, то все виходить на найвищому рівні. Дуже складно працювати з тим, хто тебе не розуміє. Мотивація залежить від того, з ким ти працюєш. Що стосується голлівудських зірок, то будь-хто з них настільки підготовлений, що одне задоволення працювати. Мені ж надзвичайно імпонує Кіану Рівз. Він достатньо простий і не корчить із себе суперзірку.
А якби вам довелося виконувати танець за життя, то який би обрали?
Серед бальних танців є пасодобль. Танець протистояння і змагань. Із самого початку своїм характером і всіма рухами він відображає боротьбу. Тому якби в мене колись був танець за життя, то обрала би пасодобль.
Танці з зірками 2018 - Ахтем Сеітаблаєв і Олена Шоптенко - пасодобль:
