Ексклюзив: Оля Полякова відповіла, чи готова вже до внуків і з ким із доньок складніше знайти спільну мову

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо з'ясувати, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Співачка Оля Полякова має двох доньок – Машу та Алісу. Чи заважав колись дівчатам мамин статус "суперстар", як артистка бореться з маніпуляціями дітей і до якого віку готова їх фінансово утримувати – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі Люкс із зірковою матусею.

Олю, якою мамою ви себе уявляли в дитинстві і якою зараз є?

- Дуже турботливою. У мене була лялька Христя – така радянська, з білим коротким волоссям. Я купувала їй одяг для новонароджених у дитячих магазинах. Знайшла їй візочок на звалищі й катала її. У мене була на рік старша подруга, то ми так із нею гралися. А коли мені виповнилося 14, вона кинула мене - подорослішала, почали грати гормони, на дискотеку пішла, з'явилися хлопці. Це,
пам'ятаю, було перше розчарування. Я лишилася з лялькою сама. І була дуже турботливою. І такою є. Щодо доньок – занадто контролюю. І їм це не до вподоби.

А який найбільший міф про материнство вас лякав напочатку?

- Мене лякали рожтяжки на тілі та інші зміни. Це міф. Якщо дбаєш про своє тіло, то можеш не лише повернути форму, а й досягти кращого результату. Сьогодні я маю вигляд кращий, ніж у 20 років.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватимуть ваші донечки? Як виховати щасливу дитину?

- За мого дитинства були популярні екстрасенси. Усі вірили в Чумака й Кашпіровського. І де вони зараз? Вважаю, що ця історія схожа до психотерапевтів. Кожен другий психолог, усі пропрацьовані. Для мене це маячня, коли "колупають" травми, які давно мали загоїтися і які не треба чіпати.

Доросла людина абсолютно не повинна рефлексувати на своє дитинство. Ну було вона таке, то й було. Що тепер робити? Кожен день "колупати", травмувати, маму з татом ображати? Навіщо це? Для мене це повна дурня.

Я не те, щоб не вірю... Думаю, якщо людині тяжко з чимось справитися самостійно і вона не хоче робити мізки подружкам, то потрібен психотерапевт. Але ось ця суцільна пропрацьованість… Чесно кажучи, гадаю, таких псевдопсихотерапевтів чекає таке ж майбутнє, як і Кашпіровського з Чумаком. Але вони гарно заробили, ці теж зароблять і житимуть спокійно.

Тоді які риси характеру, на вашу думку, повинні бути у батьків для того, щоб діти зростали щасливими?

- Своїх дітей треба просто любити. Усе. Любити, не давити, дозволяти відчувати себе самостійними, відповідальними. І тоді діти вас дуже сильно здивують.

Серед сучасних батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла, інші ж прагнуть поваги, дисципліни ( просять, аби на "Ви" до них зверталися). Що для вас важливіше й чому?

- Я хочу бути другом, підтримкою, але щоб мене поважали. Вважаю, що "панібратські" стосунки між батьками й дітьми – це дорога в нікуди.

Як справляєтеся з дитячими істериками?​

- Мені тяжко, чесно скажу вам. У мене дорослі дівчата. Я вже не можу їх наказувати. Моя бабуся казала: "Перекусить кусочок мерзлого гівна й заспокоїться".

- З ким із доньок легше знайти спільну мову, а з ким складніше?

- З Машею простіше. З Алісою тяжко, особливо зараз. З нею дуже класно було в дитинстві: вона була моя, мамина. Але зараз це зовсім інша людина. Іноді це дуже боляче, тому що вона сепарується й робить це жорстко. Неприємна історія, але треба її пережити.

Багато хто переконує, що дітей не потрібно надмірно пестити, тим паче – часто. Яка ваша позиція щодо цього?

Дітям треба давати все, що вони хочуть, бо в житті їм ще прийдеться дуже багато разів чути відмову, багато в чому собі відмовляти. Тому якщо батьки мають таку змогу, треба вилюбити й виплекати, треба це робити. Головне – аби діти на голову не лізли. Це варто зупиняти.

Як гадаєте, до якого віку батьки мають забезпечувати дітей? Чи треба їм давати кишенькові гроші?

- Звісно, треба давати, підтримувати, доки вони не стануть на ноги й не почнуть заробляти. Думаю, що хлопців треба раніше сепарувати. Моя Маша поїхала в 16, і, звісно, що я їй оплачую навчання, житло тощо. Зараз, коли вона просить грошей, я їй кажу, що вона заміж вийшла, чоловіка має – тому до побачення.

На початку нашої бесіди ви сказали, що дуже контролюєте дітей. Що мали на увазі?

- Раніше дуже контролювала Машу. Потім з'явилася Аліса і я попустила і Машу, й Алісу. Зараз не контролюю взагалі. Хоча пильнувати варто.

А ваш зірковий статус впливав якось на виховання дівчат? Статус "суперстар" не заважав їм жити своїм життям?

- А Маша завжди хизувалася цим – приходила й відразу питала: "А ви знаєте, хто моя мама?". Одразу видавала базу. Аліса, навпаки, соромиться, не розповідає зайвого, відписалася від мене й мені забороняє стежити за нею в соцмережах. Уникає будь-яких згадок, що Оля Полякова – її мама.

Як звучить правило виховання Олі Полякової?

- Ніяких правил. Лише слідувати інтуїції.

А яку пораду дали б собі на початку материнства?

- Пити заспокійливе, не зриватися, спати, не зважати ні на кого.

І насамкінець головне питання: чи готова Оля Полякова до онуків?

- Щооо? Ну ні, звісно. Можливо, я ще хочу народити? Ні-ні-ні.