"Головне – не контроль, а діалог": як TAYANNA виховує сина без ідеалізації

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо з'ясувати, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Співачка TAYANNA виховує сина Даніель. У розмові з Люкс зіркова матуся поділилася своїм досвідом виховання, для якої головне – не контроль і правила, а постійна комунікація з сином, увага до його почуттів і чесність у складних моментах.

TAYANNA, якою мамою ви себе уявляли в дитинстві і якою зараз є?

- У дитинстві я уявляла себе мамою, з якою дитина може говорити про все. Мені хотілося бути не "страшною дорослою", а людиною, якій довіряють. Зараз саме така. Звісно, не без помилок чи втоми, але завжди готова до комунікації. Ми з сином багато говоримо та пояснюємо одне одному свої емоції. Для мене це головна опора в материнстві.

А який найбільший міф про материнство вас лякав?

- Те, що мама повинна все контролювати, завжди знати, як правильно, і ніколи не показувати слабкість. Насправді діти дуже добре відчувають фальш. Я переконалась, що чесність і вміння сказати "я не знаю" працюють краще, ніж будь-яка ідеальна картинка.

Пам’ятаєте, як відреагували на звістку про свою вагітність? Мали післяпологову депресію? Як справлялися з нею?

- Це були неймовірно сильні емоції. Радість, страх, відчуття великої відповідальності — все разом. Після народження сина, звісно, були й непрості періоди, але не закривалася в собі. Мені допомагали розмови, підтримка близьких і чесність із собою. Я ніколи не робила вигляд, що все легко. Саме це й допомагало виходити з важкого стану.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватиме Даніель?

- Я переконана, що звертатися до психолога — це нормально. Ми всі щось проживаємо й усвідомлюємо.

Моє завдання не в тому, щоб зробити "ідеальне дитинство", а в тому, щоб навчити сина говорити про свої почуття. Щасливі діти виростають у батьків, які вміють слухати, визнавати свої помилки й не знецінювати емоції.

Даніелю 13 років. Це перехідний вік. Що зараз найскладніше в вихованні сина? Як боретеся з істериками та маніпуляціями і як загалом знаходите правильні слова, аби підтримати його у важкі моменти?

- Я не борюся з істериками, а намагаюся бути поруч і говорити. Найскладніше — залишатися спокійною, коли всередині теж буря. Проте, усе ж таки, я завжди пояснюю сину все словами і даю зрозуміти, що його емоції й почуття мають право на існування.

Чим захоплюється зараз Даніель?

- Я бачу в ньому допитливість, фантазію і дуже живий інтерес до світу. Ми пробуємо різні заняття, але без тиску. Для мене важливо, щоб він відчував радість, а не обов’язок.

Як мамі, яка працює, виокремити час на спілкування з дитиною? Як поєднуєте роботу й материнство?

- Я не шукаю ідеального балансу. Коли ми з сином разом, я просто стараюся бути поруч по-справжньому — без телефону й поспіху. Нехай це буде менше часу, але з увагою.

Користуєтеся послугами няні?

- Так, у мене є допомога. Я дуже уважно ставлюся до вибору людей поруч із сином. Якщо бачу, що контакту немає або щось не відгукується — ми не продовжуємо співпрацю. Безпека і комфорт дитини — на першому місці.

Чи контролюєте життя Даніеля?

- Я не контролюю, а скоріше цікавлюся. Для мене важливо знати, чим він живе, але через довіру, а не заборони.

Що ви робите не як усі батьки: ваші традиції, табу й лайфхаки в батьківстві?

- У нас немає табу на теми. Ми говоримо про все, навіть якщо це складно або незручно. Це наша головна "традиція".

Чи сварите сина й за що? Які практикуєте методи покарання?

- Я можу бути строгою, але не караю тишею чи страхом. Ми завжди говоримо про наслідки і про відповідальність.

Багато хто переконує, що дітей не потрібно надмірно пестити, тим паче – часто. Яка ваша позиція щодо цього?

Я вважаю, що любові забагато не буває. Обійми, слова підтримки і тепло точно не можуть зіпсувати дітей.

Які цінності розвиваєте в сина?

Чесність, повагу до себе й інших, уміння говорити про свої почуття і брати відповідальність за вчинки.

На вашу думку, до якого віку батьки мають фінансово підтримувати дітей? Чи варто давати дітям кишенькові гроші? Яку суму?

- Я за поступову самостійність. Дитина має вчитися розуміти цінність грошей і робити власний вибір. Тому кишенькові гроші, безперечно, мають бути.

Серед сучасних батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла, інші ж прагнуть поваги, дисципліни ( просять, аби на "Ви" до них зверталися). Що для вас важливіше й чому?

Для мене важливо бути тим дорослим, якому можна довіряти. Повага з’являється там, де є діалог. Її неможливо нав’язати штучно.

Головне правило мами TAYANNA у вихованні сина – як воно звучить?

- Говорити попри все, навіть коли складно.

Яку пораду дали б собі на початку материнства?

- Менше боятися і більше довіряти собі.