Інна Мірошниченко чесно розказала, як це - виховувати всиновленого малюка

Дружина Тімура Мірошниченка Інна поділилась порцією відвертості про всиновлення. Цього разу юристка зізналась, яким є саме життя з названим сином.

Інна Мірошниченко не стала приховувати правду від фоловерів та сказала, що виховувати прийомну дитину складно.

Це складно. Складно, бо привʼязаність формується до 8 місяців, і якщо в цей час не було люблячого дорослого поруч, то частіше за все дитина закривається у капсулі недовіри. Складно, бо психіка у Марселя ще дуже розхитана, і будь-що може спровокувати істерику, зупинити яку неможливо. Лише чекати годину-дві, поки не засне від знесилення. Чекати і намагатися вберегти його від сильних травм під час аутоагресії. Складно, бо не так багато часу пройшло, аби він почав нам довіряти. Складно, бо в очах все ще читається сильний біль. Складно, бо переважно я одна. Чоловік багато працює, психологи не радять частити з бабусями (та і їхню психіку теж слід берегти), а ще є старші діти зі своїми потребами і бажаннями, зокрема бажанням бути з мамою. Складно, бо їжа 100500 разів на день сама не приготується, а наслідки її споживання дітьми самі не приберуться. Складно, бо у мене паралельно ще багато роботи, відмовитися від якої я не можу, бо це одночасно мій ковток свіжого повітря. Тут я дуже вдячна Насті, нашому старшому юристу, яка зруйнувала моє упередження "ніхто не зробить краще за мене". Вона робить. Складно, бо я дуже ціную тишу, особистий простір і вкрай вимоглива до себе. А зараз я все роблю "недо". Я відкриваю двері яблуком, знаходжу їжу на поличці з одягом (і це не діти), постійно гублю ключі та телефон, бо мій мозок кипить,

- детально розповіла Мірошниченко.

Але й зазначила, що має до себе питання-перевірку, після ствердної відповіді на яке точно знає, що все було не дарма. Так, жінка запитує себе, чи хоче через рік вдочерити дівчинку. Поки що вона каже "так", що свідчить: Інна справляється з викликами.