Кіно, кров та сарказм - поринаємо у світ Квентіна Тарантіно

Його фільми — це не просто кіно. Це свого роду соціальний експеримент, де діалоги гостріші за бритву, а насильство настільки стилізоване, що здається майже витонченим. Тарантіно — це режисер, який може перетворити звичайну розмову про гамбургер у філософську притчу, а криміналітет — на щось інтригуюче та захоплююче. Тому й не дивно, що тобі буде цікаво дізнатись про те, що він думає про життя, кіно та загалом - що коїться в його геніальній голові. І зробити тобі це буде простіше з добіркою цитат від Люкс.

"Правило номер один: ніколи не намагайся зрозуміти мене, тому що я – загадка".

***

"У мене різне ставлення до насильства в реальному житті та в кіно. Насильство в кіно викликає сильні почуття, а в житті - тільки жах і огиду".

***

"Коли я збираюся писати новий сценарій, найважче для мене - це піти в канцтовари і купити блокнот".

***

"Коли я працював у відеомагазині, я чув, як батьки сварили дітей за те, що ті весь час брали фільми, які вони вже бачили і люблять. Дитина думає: "Навіщо брати невідомо що? Візьму-но знову цю касету". Ось і в мене психологія дитини - мені подобається такий підхід".

***

"Я не шляюся по більярдних. Не граю в покер. І не ходжу на спортивні матчі. Для мене навіть по телевізору дивитися спорт - це тортури. Можу сходити на "Доджерів" (головна бейсбольна команда Лос-Анджелеса. - Esquire), тому що гра там менш важлива, ніж пиво і публіка. Чого не можу зрозуміти, так це того, що середній американець не може три години відсидіти в кіно, але може чотири години дивитися ідіотський футбольний матч".

***

"Я завжди сподіваюся, що якщо мільйон людей дивляться мій фільм, вони дивляться мільйон інших фільмів".

***

"Я ніколи не зустрічав свого батька і ніколи особливо не хотів його зустріти. Він не мій батько. Тільки те, що він переспав із моєю матір'ю, не робить його моїм батьком. Єдине, що я можу йому сказати: "Спасибі за чортову сперму". У нього було тридцять років, щоб мене побачити, але він раптом вирішив це зробити, коли я став знаменитим. Огидний побічний ефект слави. Колись, коли я носив його ім'я, а він не з'являвся, я думав: "Що ж, це навіть круто. У цьому є стиль". Але ця чортова слава притягує людей".

***

"Коли про мене почали писати, я дізнався стільки всього дивного. Виявляється, я до смішного безглуздий: занадто швидко говорю, занадто розмахую руками. Тож тепер я думаю: "Ох, може, не варто так швидко говорити?" або "Може, не варто смикати волосся?" Я абсолютно схиблений".

А ще вивчи декілька уроків життя Рейчел Грін з серіалу "Друзі".