Фільми, за якими варто стежити на ОМКФ: Анна Мачух – про минулий і цьогорічний фестиваль

Фестивальне кіно часто має "друге життя", розповідає генеральна директорка ОМКФ Анна Мачух. Після прем’єри фільм продовжує свій шлях іншими фестивалями, виходить у прокат, стає предметом дискусій і знаходить свою аудиторію далеко за межами першого показу. За рік після 16-го ОМКФ можна побачити, як розвивалися історії цих стрічок уже за межами фестивальної програми. Серед них були фільми, які говорили про мистецтво, близькість, ризик, дружбу та складні сторінки історії кіно.

Ехо 16-го ОМКФ: минулорічні фільми-фаворити

"Сірник у копиці сіна" – реж. Джо Гілл

Документальна стрічка про українських танцівниць сучасного колективу. Танцюристи намагаються осмислити свою творчість після повномасштабного вторгнення, і саме рух, тілесність стають для них формою опору. Це кіно про те, як мистецтво допомагає вистояти.

"Це не мій фільм" – реж. Марія Збонска

Ніжна й чесна історія кохання, яка починається не з "вони жили довго і щасливо", а з моменту, коли щастя вже розсипається. Глядач спостерігає за подорожжю пари вздовж Балтійського узбережжя, де кожен день стає випробуванням на любов і витривалість. Це кіно про близькість, яка народжується в кризах, і про новий спосіб говорити про стосунки на великому екрані.

"Вечори самоти" – реж. Альберт Серра

Серра відомий як один із найсміливіших сучасних авторів, і ця стрічка – не виняток. Він розповідає про легендарного тореадора, але насправді досліджує природу ризику, кордони між мистецтвом і жорстокістю, красою й смертельною небезпекою. Це кіно про тонку межу між людською раціональністю та дикістю природи, і його візуальна поетика справді заворожує.

"Ріфеншталь" – реж. Андрес Вайель

Назва звучить як казка, але насправді це дуже теплий фільм про дружбу й спільність поколінь. Двоє чоловіків, об’єднані любов’ю до природи й особливо – до ведмедя, що втік із цирку. Це історія, в якій багато гумору й ніжності, і вона показує: іноді найлегші за формою стрічки виявляються найглибшими у змісті.

"Ти – космос" – реж. Павло Остріков

Мабуть, найпоказовіший приклад того, як фільм може вийти далеко за межі фестивалю. На 16-му ОМКФ стрічка отримала Гран-прі за результатами глядацького голосування, а вже в українському прокаті за п’ять вікендів зібрала 53,4 млн гривень та понад 290 тисяч глядачів. Це хороший приклад того, що фестивальна увага не завжди залишається фестивальною: іноді фільм знаходить значно ширшу аудиторію і продовжує жити вже у зовсім іншому масштабі.

Які фільми можуть стати відкриттям 17-го ОМКФ

Цього року я б радила придивитися щонайменше до п’яти дуже різних стрічок, – каже Анна Мачух.

"За Перемогу!" – реж. Валентин Васянович

Антиутопія про непросте повоєнне майбутнє України. Кінорежисер, який більше не має можливості працювати за професією, залишається в Україні, тоді як його дружина й донька вже кілька років живуть у Відні й не бачать сенсу повертатися додому. Герої фільму намагаються віднайти себе в нових обставинах і вірять, що важкий період мине.

"Санаторій Горького. Поєдинок" – реж. Лукаш Палковський

Після окупації східної Польщі радянськими військами польський офіцер і піаніст Ґрабовський опиняється у таборі для військовополонених у Козельську. Там він вступає у психологічне протистояння з майором НКВС, який прагне схилити його до співпраці. Підтриманий несподіваною зустріччю з дружиною, Ґрабовський відмовляється зрадити свої принципи. Навесні 1940 року його разом з іншими полоненими відправляють до Катині.

"Машина часу Майдан" – реж. Володимир Тихий, Роман Любий

Поранений 21-річний солдат переноситься з сучасного поля бою у зиму Майдану, прокидаючись у грудні 2013 року посеред "Маршу мільйонів". Керуючись спогадами, він шукає молодого поета та майбутнього воїна, якому судилося загинути через десять років. Поєднуючи документальну реальність і художню метафору, стрічка розмірковує про пам’ять, свободу та силу особистого вибору.

"Брудні гроші – білі ночі" – реж. Крістіна Ґрозева, Петар Валчанов

Марина (60), акушерка, та її чоловік Ґоша, залізничний диспетчер, роками збирали невеликі хабарі, щоб дозволити собі поїздку до Санкт-Петербурга на білі ночі. Вторгнення росії до України й раптове зникнення офісу турагенції (разом із їхніми заощадженнями) руйнує всі мрії, а також – ілюзію контролю над життям. Брехня, що підживлювала шлюб, спливає назовні й подружжя кидається на пошуки слідів власної гідності.

"Невидимі" – реж. Жюнна Шіф

Елізабет, артистка бурлеску і секс-працівниця, любить свою роботу, та багаторічне втаємничення професії змушує її задуматися над змінами. Черговий клієнт виявляється чоловіком з інвалідністю. Ця зустріч відкриває Елізабет новий світ і спонукає переосмислити сексуальність та потреби людей з інвалідністю, їхню видимість у суспільстві, а заразом і видимість секс-працівниць.

У цьому, власне, і є одна з головних цінностей кінофестивалю: зібрати в одному місці фільми, які складно було б побачити в одному кінопрокатному сезоні, і дати їм можливість зустрітися зі своїм глядачем. Одні стрічки стають відкриттями, інші – приводом для дискусій, треті залишаються особистим відкриттям для тих, хто їх побачив. І ніколи не знаєш наперед, яка саме історія продовжить жити після фінальних титрів, – каже Анна Мачух.

Придбати фестивальний абонемент на 17-й Одеський міжнародний кінофестиваль можна за посиланням: https://new.oiff.com.ua/choose-your-pass-2026