Klavdia Petrivna випустила новий трек "Театр"

Загадкова Klavdia Petrivna – голос нового покоління. Співачка дуже любить інтригувати, а, можливо, саме цей трек стане певним натяком на те, що буде відбуватися під час концертів в Палаці Спорту.

Виконавиця вкотре постає рушійною силою в українському шоубізнесі, яка в власній творчості висвітлює важливі теми для суспільства. Основний меседж пісні "Театр" – це усвідомлення, що ми всі граємо ролі у великому театрі буття, де наші справжні почуття та емоції приховані за масками.

Klavdia Petrivna випускає не просто пісню, а відображення життя через призму сцени, де рутина перетворюється на виставу, а люди – на акторів, які перебувають в постійній грі.

Затамувавши подих, вся країна очікує на перші виступи Клавдії Петрівни у київському Палаці Спорту, які відбудуться вже 30 і 31 серпня. Ба більше, це єдине місце, де можна буде побачити виконавицю, адже вона в тур цього року – не поїде. Деякі шанувальники вірять, що кульмінацією концерту стане момент, коли співачка з'явиться з відкритим обличчям. Інші ж вважають, що вона збереже інтригу, виступаючи в масці до кінця заходу.

Чи відкриється головна таємниця Клавдії Петрівни, чи відкриє своє обличчя перед публікою, чи знову з’явиться в таємничому образі? Інтрига зростає.

Klavdia Petrivna – Театр – слухати онлайн трек:

Klavdia Petrivna – Театр – слова:

Коли друзі агенти, скрізь всюди підстава,
Фальшиві компліменти, не життя - а вистава.
Я народилася, і попала в театр,
Як дуже шкода, що тут присутній мій брат.

Закулісся - дім, сцена - земля,
Спадає завіса, починається гра.
Ми погані актори, в нас дешевий театр,
Як дуже шкода що тут присутній мій брат.

Вділи маски, нанесли грим,
Ділили нас меридіани,
Я тут стану будь-ким,
Загою тобі всі рани.

Вділи маски, нанесли грим,
Ділили нас меридіани,
Я тут стану будь-ким,
Загою тобі всі рани.

Як настане антракт, ми вийдем покурити,
Ми підписали контракт, щоб в театрі дожити,
Наші глядачі, то є наші предки,
Які прожили все як ми, і наважились померти.

І не чути овацій, зал німий,
І шкода тої праці, що робили ми.
Я кажу останнє слово, це, звичайно, «пробач»,
Я тепер біля предків, просто глядач.