KOLA презентує "Тримаєш мене"

Іноді здається, що всередині нічого не залишилося: ні тепла, ні сил, ні розуміння, куди рухатися далі. Навколо – люди, біль і відчуття самотності, а єдине бажання – загубити себе, аби більше нічого не відчувати. Саме про такий стан співає KOLA у новому треку "Тримаєш мене".

У центрі пісні – внутрішній діалог людини, яка намагається впоратися зі своїми переживаннями, відпустити біль і знайти опору. Це розмова про чесність із собою, прощення та можливість залишатися собою навіть тоді, коли світ навколо здається холодним. І серед усього цього є щось, що не дає остаточно втратити себе, – відчуття, що тебе тримають.

"Тримаєш мене" продовжує музичну трилогію KOLA про різні етапи стосунків, розкриваючи тему внутрішньої боротьби, примирення із собою та пошуку опори в найскладніші моменти.

Упродовж пісні емоційна напруга змінюється образом спокою та нового життя. Фінал переносить слухача в інший стан: навколо сміються діти, повертаються птахи, а героїня босоніж іде по траві, несучи життя в собі. Це образ внутрішнього відновлення – моменту, коли після складного періоду знову з’являється місце для тепла, надії та майбутнього.

"Це дуже важлива пісня для мене. Вона ніби пробила мене струмом, хтось писав її за мене, бо я ледь встигала крізь сльози нотувати її у свій GarageBand. Дивно, проживаючи внутрішній біль зросту і змін в собі, ми зазвичай не завжди розуміємо, що після нього твоє життя зміниться на краще – саме так і сталося після того, як я написала цю пісню. Хочу, щоб вона допомагала кожному, хто її чує відпускати все те, що болить", – поділилася KOLA.

KOLA – Тримаєш мене – дивитися онлайн кліп:

KOLA – Тримаєш мене – слова:

Коли не лишилось нічого,
Я простираю руки до Бога,
Прошу: «Подаруй мені ріки тепла, бо я геть не відчуваю нічого».
Коли не лишилось нікого,
Ти лишаєшся зі мною.

І там, де вітер, вітер, вітер, вітер сильно дме,
Я так хотіла загубити остаточно себе.
А ти тримаєш мене,
Тримаєш мене…
Мене.

І там, де люди, люди, люди без сердець, бо їм зле,
Я серед них блукала, вириваючи і своє.
А ти тримаєш мене,
Тримаєш мене,
Мене.

Та не обманюй вже себе,
Не обманюй ти себе,
Не обманюй хоч себе.
Скажи все так, як є.
Кричав той голос уночі,
Десь до глибини душі моєї
Говорив: «Прошу, не мовчи».

Візьми і просто всіх пробач,
Благаю, все пробач.
Достатньо вже невдач.
Цей голос, наче той шукач,
Зсередини роздера,
Шукаючи мого милосердя.

І там, де вітер, вітер, вітер, вітер сильно дме,
Я так хотіла загубити остаточно себе.
А ти тримаєш мене,
Тримаєш мене…
Мене.

І там, де люди, люди, люди без сердець, бо їм зле,
Я серед них блукала, вириваючи і своє.
А ти тримаєш мене,
Тримаєш мене,
Мене.

І от запанував спокій навколо,
Сміються діти довкола,
Із теплих країв багато птахів повернулось додому,
Де я по траві босонога
Несу в собі життя.