Людмила Барбір: У мені живе думка про народження ще однієї дитини

Чим глибше родинне коріння, тим краще. Ніякі буревії його не зруйнують.

Моя пора року — це літо: гаряче, пристрасне, свіже, яскраве, емоційне, із широкою палітрою. До речі, я часто бачу кольорові сни. Мені сниться обійстя бабусі в Карпатах. Немов я збираю гриби, ходжу знайомими стежинами, кичерами. Це не просто прогулянки. Кожен сантиметр тих країв наділений певною історією, яку колись почула малою від бабусі.

Карпати — місце казки, невичерпної сили. Вони містичні, потойбічні, рідні, надзвичайно енергетично чисті, чесні, свободолюбиві, справжні. Приїжджаючи туди, я оновлююся. До останнього місяця вагітності підіймалася в гори. Виходила на кичеру й говорила з Тарасиком. Розповідала йому, що, хоча він і народиться в Києві, його земля саме тут. Чим глибше родинне коріння, тим краще. Ніякі буревії його не зруйнують.

Ти маєш нести глядачам світло й позитив, адже твої проблеми нікому не потрібні.

Ніколи не забуду день, коли мені запропонували місце в команді "Сніданку з 1+1". Ми якраз святкували перший день народження Тарасика. Вся рідня в зборі, підіймаємо келихи, говоримо тости, і тут телефонний дзвінок. Пам'ятаю, як вийшла на балкон, бачила тихе погойдування гілок на дереві і відчувала прохолоду від затінку (сміється). У той сонячний день мені повідомили, що я прийнята до команди "Сніданку з 1+1" і буду працювати разом із ведучим ранкового шоу Русланом Сенічкіним.

За всі ці роки в проекті я себе ще не вичерпала. Мені подобається свіжість і несподіваність "Сніданку". Це прямий ефір, і ти ніколи не знаєш, як він може закінчитися. Звичайно, маємо сценарій, щоранку зустрічаємося і обговорюємо, які теми порушимо завтра. Немає такого: закінчився ефір — і до побачення. Ми постійно працюємо. Інколи тяжко, але це неймовірний кругообіг: ти віддаєш енергію і одразу її отримуєш в іншому вигляді.

Крім того, в прямому ефірі нічого не виріжеш, не перепишеш. Тут немає рутини. Навіть прокидатися зранку вже увійшло в звичку. Перед початком ефіру ми спілкуємося з усією командою, жартуємо. Правильна атмосфера на майданчику дуже важлива, особливо в ранковій передачі. Ти маєш нести глядачам світло й позитив, адже твої проблеми нікому не потрібні. Вони й так у кожного є.

Родина дарує мені можливість відчути себе жінкою. Особливо Тарасик.

Чоловік із сином уже звикли до мого шаленого графіку. Крім того, Тарасик іншого розпорядку дня й не знає. Я ж працювала майже до пологів! Студенти дивувалися, як із таким животом можна було так енергійно їх навчати (сміється). Та й після народження сина швидко повернулася до роботи. Вийшла з декрету, коли йому був лише рік. Спочатку він цілував екран, на якому мене показували, і гладив його, а потім уже звик. Зараз уже по-дорослому каже: "Мамо, ти була дуже красивою сьогодні в ефірі". Проте коли їздила на чотири дні з подругою Мариною Леончук до Рима, а потім одразу по приїзді полетіла у відрядження до Грузії, то Тарас засумував. Хоча щовечора ми з ним і зідзвонювалися. А коли повернулася додому, то протягом тижня він мене по три рази на день на всяк випадок перепитував, чи нікуди я не планую їхати (сміється).

Тарас дуже спортивний і пластичний хлопчик, адже з пелюшок бачив, як тренуються мама з татом. Окрім бойових мистецтв, він захоплюється ще й конструюванням. Вони з татком полюбляють грати в шахи, шашки, го. Також син обожнює, як йому читають. У нас це справжній ритуал – кожного вечора читати книгу. Щоразу перепитую, на чому ми зупинилися. Стараюся закінчити на якомусь цікавому місці, щоб його заінтригувати.

Звичайно, для кожної мами її дитина — найкраща. Було б дивно, якби вона так не вважала. Тому я стараюся підтримувати сина в усьому, розвивати його. Але перевантажувати не хочу. У дитини має бути дитинство.

Родина дарує мені можливість відчути себе жінкою. Особливо Тарасик. У нього є ось цей чоловічий стрижень. Буває, збираємося кудись, а він мені й говорить: "Мамо, я тобі зараз дещо скажу! (на вушко) Ти дуже красива".

А якось йому закортіло купити мені каблучку. Коли запитала, чи є в нього гроші, він позитивно відповів, адже йому на день народження подарували їх гості. Це було дуже приємно й кумедно. Йому тоді ще й чотирьох років не виповнилося. Ми зайшли до магазину, і він почав командувати: "Мамо, поміряй цю каблучку. А тепер ось цю" (сміється).

Я намагаюся розвинути в нього усвідомлення того, що жінку потрібно тішити, робити їй подарунки. Навіть коли купує для бабусі тортик, то наполягаю, аби він сам за нього розрахувався. Щоб відчув себе чоловіком.

Ще смішно, коли він забуває мене пропустити вперед і першим проходить. Тоді я не лінуюся його зупинити, навіть коли дуже кваплюся, і починаю виховну роботу.

Коли тіло каже, що не може, — не варто здаватися. Ти керуєш своїм тілом, а не воно тобою.

Жіночність - це душевність, впевненість, ніжність, щирість, чесність, інтелектуальність і почуття гумору. Часто мені пишуть, що я захоплююся не зовсім жіночим видом спорту. Скажу так: кожен сам обирає, чим саме йому займатися. Головне – отримувати від цього задоволення й відчувати комфорт. Хтось обирає танці, інший — пілатес, а є й такі, що фітнес чи йогу. Я зупинилася на айкідо. По-перше, це самозахист. Хоча й не можу сказати, що зараз не відчуваю страху. Нормальна людина завжди його відчуває. Та я впевнена, що зможу дати відсіч, коли буде потрібно.

Багато хто пише, що можна й не займатися цим видом бойових мистецтв, а просто ходити з чоловіками. Перепрошую, але не в усіх жінок є чоловіки. А якщо і є, то що собі кишенькового чоловічка завести? Різні ситуації бувають. Чому жінка не може постояти за себе? Вона що повинна скласти лапки і сказати: "Ой, прийму я свою долю жіночу! Чоловіка немає зараз поруч, тому буде - як буде!".

По-друге, айкідо допомагає тримати тіло в тонусі і влазити в сукні, які пропонує стиліст для ефірів. По-третє, це зняття стресу: я розслабляюся, виплескую весь негатив. По-четверте, це тренує силу духу. Я зрозуміла: коли тіло каже, що не може, — не варто здаватися. Ти керуєш своїм тілом, а не воно тобою. І як виявилося, я надзвичайно сильна. А це дуже допомагає в сучасному світі. Необхідно викорінити зі свого лексикону вираз "я не можу". Якщо ти дійсно хочеш чогось, то зробиш. Ніколи не пізно стати сильнішим і перемогти. Не важливо, скільки ти до цього програвав, якщо вкінці будеш лідером! По п'яте, моя мета -отримати чорний пояс.

У мені живе думка про народження ще однієї дитини в родині.

На 2019-й у мене чимало планів. Хочу у своєму графіку знайти місце для зйомок у кіно. Так, саме кіно. Був у моєму житті й театр, але до нього ставлюся обережно, з трепетом, оскільки йому потрібно віддавати дуже багато часу. Театр не терпить халтур. Ти не можеш просто заїхати на півгодинки на репетицію, не можеш підвести трупу, бо в тебе щось там не виходить. Мене часто кличуть зіграти в п’єсах, але поки що не наважуюсь. Із таким шаленим графіком, як на каналі, боюся підвести.

Мрію також більше часу приділяти рідним, частіше приїздити до сестри, похресників і мами в Карпати. Планую сісти й за кермо і не забувати про бойові мистецтва. А ще … У мені живе думка про народження ще однієї дитини в родині. Я ще не вирішила коли, але це точно станеться (замріяно).