Розбуди мене, розбуди.
Вже розквітла рожева півонія.
Вже буяють у травах сади.
Переможне лунає - Вікторія!
І в душі запах скошених трав,
По стежках ходить літо в фатині.
Розбуди, я піду до отав,
До річок і озер у калині.
Я півонію ніжно зірву,
Пригорну. Ні, тобі подарую.
Я ось тут серед трав цих живу
Й кожну квітку у серце цілую.
А коли перестану я жить,
Коли трави пожовкнуть навіки,
Постели мені в ноги блакить
Й білі айстри на мертві повіки.
Розбуди. Вже півонії мла
Розляглася на трави шовкові.
Я тобі всі ці квіти несла
І поля голубі, василькові.
На, візьми. Розбуди. Я не сплю.
Я біжу по долині півоній.
Я люблю, я безмежно люблю
Твої теплі і ніжні долоні.
