Поруч

У цьому світі стає жити все тяжче,
Коли штовхають ліктями з усіх боків. 
Ті очі згадують, стає все краще. 
Той світ очей тих важливіший з усіх світів.

Знай, я пробьюсь крізь затори и давки. 
Нехай в житті нам під колеса кидають лід,
Але любов до тебе сердцю не вкрасти,
Вона прошита вже у мозку моїх клітин;
Вона прошита вся у мозку моїх клітин. 

Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. 
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю? 
Я завжди поруч, це я твої сни малюю. 

І з кожним роком буде важче казати 
Відверто так про любов дорослу вже. 
Тепер, я розумію маму и тата; 
Для них, як була маленькою i досі є.

І знов на поїзд, у літак і машину. 
Скоріше б вже переступити поріг в свій дім. 
І цьомати свою маленьку дитину,
І потонути в том світі без людей i машин;
Без людей i машин. 

Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. 
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю? 
Я завжди поруч, це я твої сни малюю. 

А все минає, часу не зупинити. 
І марні спроби ті вхопити його за хвіст. 
Стрімко летять, неначе ластівки літа. 
Та головне, хай ті літа мають добрий зміст. 

Моє маленьке, найрідніше зернятко
Чекає маму з татом, знову ніяк не спить. 
І я усе готова зараз віддати, 
Щоб бути поруч, і дивитись в очі 
Немов в блакить; немов в блакить. 

Приспiв:
І наступає ніч, і наче добре все...
А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує. 
I через сотні міст, чи відчуваєш ти,
Що я є поруч; що це я твої сни малюю? 
Я завжди поруч, це я твої сни малюю.