Вікторія Амеліна: "Дім для Дома" та інші книги, які варто прочитати

Львів'янка Вікторія Амеліна була однією з найвідоміших молодих українських письменниць. Вона померла від поранень, отриманих після того, як російська ракета влучила в піцерію в місті Краматорськ. Там Вікторія зустрічалася з делегацією з Колумбії після їхнього спільного виступу на ХІ Книжковому Арсеналі.

37-річна Вікторія Амеліна є авторкою двох романів та дитячих книжок, лауреатка премії Джозефа Конрада, яку вручають молодим українським письменникам.

Дитяча книжка "Е-е-есторії екскаватора Еки" (Видавництво Старого Лева)

Якщо повернутися в минуле і змінити там якусь дрібничку, то в майбутньому може змінитися дуже багато. Дитячі книжки справді впливають на людину.

Навіть екскаватори мають свою особливу історію та стиль. Ека, наприклад, промовляє своє фірмове "Е-е-е" і починає розповідати про чергову захопливу і неймовірну пригоду.

Одного разу сильний маленький ескаватор зачерпнув стільки землі, що Земля стала схожою на надкушене яблуко! Добре, що поруч із ним завжди опинялись діти, які могли вказати на помилку, дати пораду і врятувати Еку. А інколи й цілу планету.

"Е-е-есторії екскаватора Еки" — книжка для дітей і дорослих, а головне, дотепно дорослим про дітей.

Вікторія Амеліна розповіла свою історію і показала, як це весело вигадувати дитячі казки.

Хтось, або Водяне серце (Видавництво Старого Лева)

Єдиною людиною, яку будь-коли зустрічав Хтось, був самотній чоловік, що жив у квартирі з акваріумом на підвіконні.

Книжка для малих і дорослих. Тут і про мрію, і про відносини.

Головний герой цієї книжки — Хтось. І щоб дізнатися, хто ж він насправді, йому доведеться постаратися: навчитися читати, знайти команду однодумців і разом втілювати мрії. Весела і дуже красива історія як для найменших, так і для дорослих про ту задачу, що кожному доведеться вирішувати: про що я мрію і яка моя мета?

"Дім для Дома" (Видавництво Старого Лева)

Зрештою, в романі чи не кожен герой виявляється скринькою з подвійним дном, бо, здається, окрім пуделя, тут брешуть усі.

Роман про схід і заход України. Про те, як герой з потішним пуделем Домом опинився у Львові.

На дворі 90-ті роки ХХ століття, у квартирі старого будинку живе сім'я, члени якої намагаються знайти щось близьке для себе у чужому місті, — зовсім не туристичному Львові.

А ще у домі є стара скриня, яку неможливо зрушити з місця. І відчиняти її не наважуються, бо хтозна, які таємниці вона приховує.

Синдром листопаду, або Homo Compatiens (Vivat)

Почавши читати, ти не маєш шансів відкласти книжку, доки не проковтнеш її до кінця.

Дуже дорослий текст дуже молодої жінки.

Homo Compatiens — це людина, здатна до надмірної емпатії. Саме таким і є головний герой філософського роману, Костянтин Нечай, звичайний українець зі звичайної сім'ї. Однак ця людина відрізняється дивовижним умінням настільки глибоко проникати в інших людей, відчувати їх, що й сама перетворюється на цілковите співчуття.

Сама Вікторія від початку повномасштабної війни досліджувала військові злочини на сході України та стала 13-ю людиною, яка загинула під час нападу.

Вона працювала з дітьми біля лінії фронту.

Минулого року вона розкопала щоденник дитячого письменника Володимира Вакуленка, який був викрадений і вбитий російськими військами в місті Ізюм невдовзі після вторгнення.

Її перша науково-популярна книга англійською мовою "Щоденник війни та справедливості: дивлячись на жінок, які дивляться на війну" має бути опублікована.

У дописі, прикріпленому до її профілю в Twitter, видно, як Амеліна фотографує розбомблену будівлю в Україні.

"На цьому фото я", — йдеться у дописі.

"Я український письменник. У мене на сумці портрети великих українських поетів. Я виглядаю так, ніби мав би фотографувати книги, мистецтво та свого маленького сина. Але я документую військові злочини Росії та слухаю звуки обстрілів, а не вірші. Чому?"

"Книжковий Арсенал 2023" став для Вікторії Амеліної останнім заходом. Невдовзі вона мала здійснювати один зі своїх проєктів у Парижі.