Насправді все не так: розвінчуємо міфи про психологів

Українцям зараз важко. Чимало людей розуміють: аби хоч якось полегшити свій стан, варто піти до психолога. Не всі зважуються – хтось не може знайти фахівця, який підходить саме йому, інші досі сумніваються через певні міфи, які продовжують циркулювати у суспільстві. Розвінчати їх допоможе психологиня з понад 20-річним стажем Катерина Гольцберг.

Міф 1: Психолог "читає" людей, може змусити її щось зробити

Ні, це не так. Психолог - не екстрасенс, і він не здатен довідатися геть усе про людину з обличчя, рухів, мови. Цей міф народився тому, що психологи дійсно часто немов вгадують розвиток подій, але це стається не через те, що вони ясновидці, а тому, що мають великий життєвий досвід.

Аби зрозуміти людину, психологу треба з нею поспілкуватися, поспостерігати за нею, а іноді протестувати якісь функції, щоб правильніше їх оцінити. Психолог ні в якому разі не має вішати на людину ярлики, одразу ж без усякого сумніву формулювати й озвучувати жорстку думку про когось. Не має права ставити діагнози й говорити людям те, що може їх образити чи налякати.

"Доволі часто до мене в кабінет приходять люди, які хочуть, щоб я когось змінила, переробила, зробила зручнішим і слухнянішим, — розповідає психологиня. — Зразу попереджаю: без бажання самої людини змінити її неможливо. І всі, хто змушує людину робити те, чого вона не хоче робити, — маніпулятори".

Міф 2: Психолог - це шарлатан із добре підвішеним язиком, він не може допомогти"

Психолог Катерина Гольцберг розповідає, що завжди уточнює у клієнтів: "Який результат ви хочете отримати?". "Найбільші результати дає спільна праця психолога та клієнта, який сам має бути зацікавлений в очікуваних змінах. Якщо людина свідомо чи несвідомо опирається змінам — нічого не станеться, навіть якщо психолог щосили спонукатиме до дій", - зазначає фахівчиня.

За словами пані Катерини, буває навіть таке, що клієнти відкрито саботують зміни, тобто роблять усе, щоб у фахівця "не вийшло" допомогти. Найчастіше в такому разі психолог може стати людиною, яку умовні супротивники - наприклад, підліток і його батьки - використовують у змаганнях одне проти одного. "Але досвідчені спеціалісти можуть відстежити таку самовільну маніпуляцію й припинити її, обговоривши це з учасниками протистояння", - підкреслює психологиня.

Міф 3: Якщо ти "психолог по життю"- дипломи не мають значення

Це дуже небезпечний міф. Саме він приводить у професію самозакоханих маніпуляторів, а не професіоналів. Тож психологічна освіта — обов’язкова умова в професії. І просто так "роздавати поради" не можна, та навіть шкідливо! Так само не працює ідея, що можна просто почитати книги з популярної психології й допомогти собі самостійно. Зазвичай такі книги є збірками чужих історій, де не враховані нюанси вашого життя. Звісно, можуть бути універсальні поради, але трапляється і таке, що комусь вони можуть не підійти.

Міф 4: До психологів ходять тільки справді хворі люди

"Коли я працювала психологом у школі, то часто чула від дітей: "Я що — псих якийсь, щоб до психолога йти?!". Та й тепер багато дітей супляться, коли батьки пропонують їм сходити до психолога. І дарма! Адже із психологом можна обговорити будь-що: і нове почуття і будь-яку незвичну думку", - зазначає Катерина Гольцберг. Це може бути що завгодно: від несподіваного кохання до раптової злості на себе й близьких.