Припини так казати: фрази, які здаються тобі ввічливими, але точно такими не є

Безумовно, якщо не всі, то більшість з нас намагається поводитися ввічливо. Однак часто ми використовуємо фрази, які начебто мали б засвідчити нашу вихованість, однак насправді або не мають сенсу, або є просто безглуздими і залишають неприємний післясмак у співрозмовника. Розглянемо два найбільш розповсюджених мовних кліше, розберімося, чому їх краще не вживати та надалі утримаємося.

"Нема за що"

Цю фразу ми часто вимовляємо у відповідь на слова вдячності: "Дякую, ви дуже допомогли мені" - "Та нема за що". Як це, "нема за що"? Виходить дивна конструкція: ми намагаємося бути скромними і ввічливо відмовляємося від подяки. Але водночас ми повністю знецінюємо все, що зробили!

Є й інший бік: тому, хто дякує, може стати незручно. Бо він не зміг з чимось впоратися сам, звернувся до тебе, а це, виявляється така дрібниця, за яку і дякувати не варто. Тож краще відповідати: "Будь ласка" (це найпростіше, чи не так?), "Для мене було нескладно допомогти", "Рада допомогти". Загалом не потрібно відмовлятися від подяки - треба вчитися її приймати!

"Заздалегідь вдячна за відповідь"

Цікаве кліше письмової мови. Фраза нібито написана у листі чи повідомленні "з ввічливості", але фактично означає, що ти намагаєшся поквапити людину з відповіддю. Ця фраза нібито змушує бути зобов'язаною за таку подяку "авансом", тобто виходить така собі маніпуляція. Чи варто вживати її? Залежить від твоїх цілей. Якщо твоя мета - зманіпулювати і підштовхнути до відповіді - певно, це не проблема. Якщо ж ти пишеш комусь і розраховуєш виключно на позитивну реакцію - тоді краще викресли оцю вдячність авансом.

Ретельно ставишся до кожного сказаного слова? Тобі радимо почитати фрази, які за жодних обставин краще не казати начальнику.