П'ять історій, за які не соромно Артему Пивоварову
28 червня свій день народження святкує стихійний артист Артем Пивоваров. У такий особливий день співак поділився з Люкс ФМ кількома історіями з життя, за які йому не доводилося червоніти, як помідорчику на сонечку. Чи все ж таки доводилося, Артеме?
Артема Пивоваров
* Мені не соромно за розбите м'ячем вікно в школі. Завдяки щасливому випадку воно привело мене до класу хору, і з того моменту я ще ближче познайомився з музикою. Випадковості не випадкові!
* Мені не було соромно (і навіть досі не соромно) за нафарбовані чорні нігті на уроках у 6-7 класі (сміється). А якщо чесно, саме з таким "манікюром" приходив до школи періодично. Я тоді дуже активно починав слухати важкий рок і метал: Marilyn Manson, Slipknot й іншу музику в такому стилі.
* Мені не соромно за те, що я звільнився з роботи. Точніше - я робив усе для того, аби мене звільнили. Три роки я працював у реанімації. Перша половина з них була примиренням, друга - протистоянням. Так чи інакше - це був хороший досвід для мене.
* Мені не соромно за мої шкільні дрібні бійки й колотнечі. Я ніколи не починав їх першими. Але, думаю, що частково, навіть вони зробили мене сильнішим.
* Мені не соромно за те, що я провінціальний. Я народився в маленькому містечку Вовчанськ і тільки три роки тому переїхав до Києва, а до цього чотири жив у Харкові. Але пам'ятаю, хто я і звідки, пам'ятаю, з чого все починалося.
І нам не соромно, Артеме, що маємо такого крутого артиста! Бажаємо тобі стильних колаборацій, океан хітів й армію сексапільних фанаток. Хоча... Усе це ти вже давно маєш!