ROXOLANA про своє майбутнє в шоу-бізнесі, концерти для ЗСУ і життя під час війни
Їй 25 років, і вона одна з яскравих представниць нової української музики. У легкій фанковій манері ROXOLANA транслює реалії сьогодення, де патріотизм йде поруч з інтимною лірикою.
ROXOLANA
Про Роксолану Сироту ми дізналися незадовго до війни. Співачка презентувала фіти з Ніною Матвієнко та KAZKA, узяла участь у нацвідборі на "Євробачення 2022", а ще записала дует із Монатіком, реліз якого ми й досі чекаємо.
Це все було до 24 лютого. Тепер же Роксолана у режимі нон-стор дає благодійні концерти, допомагає дітям-переселенцям і їздить до наших військових, аби підтримати їх творчістю.
Роксолано, ваш трек "Тримаюсь" став справжнім мотиваційним гімном. І як би це парадоксально не звучало, але з війною до вас прийшла впізнаваність та слава. Як сприйняли факт, що стали зіркою в такий час?
- По-перше, я хочу подякувати за такі слова і таку оцінку пісні "Тримайся". Мені надзвичайно приємно, що вона стала таким мотиваційним гімном. Мені дуже цінно, що завдяки цій пісні люди можуть знайти сили продовжувати іти цим важким і тернистим шляхом, на який стали всі українці.
У мене немає відчуття, що я стала зіркою і до мене прийшла впізнаваність. Просто зараз є відчуття, що я перебуваю в правильному місці у правильний час і роблю те, що повинна, що можу і вмію робити.
Чи змінилося ваше уявлення про місію/ роль артиста зараз? Як сьогодні має себе поводити артист?
- Насправді ще з дитинства я вважала, що артист це не просто музикант, який співає. Це людина, на яку дивиться багато людей. Звісно, пісні і те, що ти співаєш - неймовірно важливо, але не менш важливим є те, що ти говориш і транслюєш. Мені здається, саме зараз всім нам потрібна підтримка й артисти - саме ті люди, які можуть її давати, піснями, прямими ефірами, виступами, просто розмовами з людьми. Мені здається, зараз для нас це задача номер один - підтримувати дух наших людей, давати їм віру в те, що все буде добре, а перемога буде за нами.
Який вигляд має зараз сучасна українська музика?
- Мені здається, сучасна музика в Україні зараз дуже особиста, дуже чуйна і щира. Вона, звісно, змінюється, і мені подобається, що українська сучасна музика відходить від того поняття "естрадності", з яким її пов'язували раніше. Вона тепер "трушна", справжня, максимально реалістична і за текстами, і за сенсами, і це не може не радувати.
Проєкт "Ukraine Is", тепер період воєнних пісень - як далі буде розвиватися ROXOLANA?
- Ви знаєте, що я пишу всі пісні сама. Для мене це дуже важливо, бо саме так можу відобразити ті стани, в яких знаходжуся в конкретні моменти. Спочатку це був проєкт "Ukraine Is", це була зовсім інша місія і ціль, зараз - період воєнних пісень, і це про те, як я відчуваю цей час і що я хочу сказати людям. Тому важко планувати те, що буде далі. Це залежить від того, що відчуватиму і як це відображатиметься на моїй творчості. Запланувати заздалегідь зараз щось дуже складно, ми просто продовжуємо жити й паралельно писати пісні про свої відчуття.
Ви вже знайшли себе як артистка?
- Мені здається, великий плюс цієї професії в тому, що ти можеш спробувати себе в різних амплуа, й мені завжди було цікаво писати різні пісні в різних жанрах. Є, звісно, речі, які мені подобаються завжди, але я відкрита до нового, до експериментів, змін. Намагаюсь себе не обмежувати якоюсь однією формою чи стилем. Мені здається, існує багато музичних граней, які можуть відкритися мені і відкриються з часом і новим досвідом. Тому щось я в собі вже знайшла, а щось ще буде відкриватися.
Що для вас сьогодні означає термін "досягнення" й до чого прямуєте ви?
- Напевно, сьогодні для мене досягнення - це розуміння того, що моя робота, чи то музика, чи волонтерська чи благодійна діяльність є корисною і комусь допомагає. Якщо я розумію, що те, що роблю, допомагає людям і вони мені про це пишуть і розповідають, після концертів, якщо своїми вчинками роблю чиєсь життя кращим хоча б на один відсоток, для мене це і є зараз найбільшим досягненням.
Ви одна з перших артисток, які почали їздити з концертами до наших хлопців на передову. Як сприймаєте такі зустрічі? Чи легко потім повертатися до звичного життя?
- Я дуже вдячна за таку можливість, за те, що ми маємо змогу їздити до хлопців і дівчат із ЗСУ. Такі зустрічі є надзвичайно мотивуючими. Чи легко потім повертатися до звичного життя? Навіть легше, ніж без цих виступів. Тому що, коли ти знаходишся там, дивишся в очі цих людей і бачиш, хто вони, як вони мислять, що говорять, наскільки у них багато сили і впевненості в тому, що все буде добре, ти почуваєшся спокійніше. І дуже приємно бачити, як хлопці в формі, такі серйозні чоловіки, посміхаються у відповідь на твої жарти, пританцьовують і навіть підспівують, це так мило і так круто, це дає багато сили продовжувати і йти далі. Насправді, саме вони мотивують нас не здаватися, тому такі поїздки є безцінними.
У вашому резюме є ще один пункт - "знайомство з Лієвом Шрайбером". Про що говорили під час зустрічі?
- Ми познайомилися з Лієвом Шрайбером під час моєї поїздки до США, коли за допомогою виступів збирали кошти на операційний стіл для львівської лікарні Святого Миколая. Саме завдяки організації BlueCheck, одним із співзасновників якої він є, і зібрали необхідну суму. Незадовго до нашої зустрічі Лієв приїжджав до Львова, тому він розповідав мені про свої враження і свій досвід, про людей, з якими він спілкувався в Україні. Я розповіла йому про виступи для військових. Лієв навіть просив скинути йому відео цих концертів. Тобто ми говорили про те, що говорять всі небайдужі люди - про можливості ефективної допомоги українцям.
Що сьогодні вам непросто сприймати, а що може подарувати посмішку?
- Мені важко бачити, як наші люди починають показувати в соцмережах якісь тусовки, вечірки, відпочинок на пляжах, в клубах. Поясню, чому. Не через те, що це щось ненормальне, просто мені здається, це не дуже правильно робити по відношенню до наших хлопців і дівчат в ЗСУ, у яких також є соцмережі і вони, перебуваючи на передовій, теж бачать ці відео. Мені здається, з поваги до них нам потрібно фільтрувати контент, який ми транслюємо.
А щодо посмішки, я вже неодноразово казала, що це вся та народна творчість, яка виникає у складні воєнні часи. Усі ці меми, приколи, смішні пісні, тіктоки - вони викликають усмішку, піднімають і настрій, і бойовий дух.
Знаєте, гумор допомагає стерпіти все, що здавалося б, є нестерпним. Гумор перемагає страх. Саме тому наш народ і є незламним.