Смола з дерев: чому міленіали її їли в дитинстві і чим ризикували

Хто з міленіалів у дитинстві не чіпав липкі стовбури чи не збирав зелені абрикоси? Покоління 80-х і 90-х виросло на власних гастрономічних ексклюзивах, серед яких деревний клей посідав почесне місце поряд із квітами акації.

Тоді це здавалося крутою та абсолютно нормальною жуйкою, але чи замислювався хтось, що це за бурштинова субстанція і чим загрожує таке задоволення?

Що таке деревний клей

Ця тягуча рідина, яку щедро виділяють плодові й хвойні дерева — це найтехнічніша камедь. По суті, для самої рослини це крик про допомогу: захисна реакція на стрес, тріщини в корі чи атаку шкідників. Якщо ви бачите смолу на вишні у саду, садівники одразу скажуть — дерево хворіє, має рани чи інфекцію і терміново потребує лікування, а зовсім не того, щоб із нього здирали смаколики.

Чи можна жувати смолу

У дитинстві ми мало думали про наслідки, насолоджуючись терпким смаком та незвичністю "живиці". Але наука дивиться на це набагато простіше: у серйозних джерелах ви не знайдете досліджень про користь сирої вишневої смоли. Оскільки вона складається переважно з полісахаридів, які шлунок просто не здатний переварити, організм намагається вивести її в первісному вигляді.

Звісно, прихильники народних методів можуть розповідати байки про те, як цією смолою колись лікували все підряд — від висипів до болю в горлі. Але експериментувати на собі точно не варто.

Якщо проковтнути крихту випадково — нічого страшного не станеться, проте велика порція забезпечить як мінімум дискомфорт у животі. А якщо перед цим дерево ще й обробили від шкідників "хімією", ризик отримати отруєння зростає в рази.

До слова, ось 10 речей, яким батьки-міленіали не навчають своїх дітей, а варто було б.