"У нашої родини немає зіркового статусу": Євген Галич чесно відповів, про що шкодує у своєму батьківстві

Люкс запускає серію чудесних інтерв'ю із зірковими супербатьками. У них ми спробуємо з'ясувати, як виховати дитину, аби в дорослому віці вона не зверталася до психологів. Дізнаємося, як селебрітіс справляються з дитячими істериками, маніпуляціями та протестами; чи прагнуть у майбутньому контролювати їхні життя; які цінності прищеплюють змалку та які б поради дали собі на початку батьківства. Це будуть легкі матеріали з ноткою гумору, де наші зіркові тати й мами поділяться своїми поглядами на сучасне виховання дітей.

Своїми поглядами на виховання поділився і фронтмен рок-гурту "О.Torvald", співак Євген Галич. У зіркового татка підростають двоє дітей. Як знаходить правильні слова, аби підтримати кожного в потрібну мить; із ким зараз простіше у спілкуванні, а з ким складніше; які пісні полюбляє співати з дітьми – рок, попсу чи "золоті хіти", які звучали в шоу "Вгадай мелодію" на Sweet TV, де виконавець теж нещодавно взяв участь, і чи впливає зірковий статус на соціалізацію Єви й Дані – про все дізнавайся в ексклюзивному матеріалі на Люкс.

Євгене, який найбільший міф про батьківство вас лякав на початку?

- Мене взагалі нічого не лякало. Я дуже хотів дітей. Памʼятаю, постійно переживав, як протікає вагітність дружини. Дуже сильно парився за це: контролював усі УЗІ, аналізи. Тому єдине, за що переймався, – щоб із дитиною все було добре.

Чи співали дітям колискові? Які?

- Так, звичайно. Узагалі, як співав? Ми слухали багато музики. Наприклад, Єва засинала лише під Лану Дель Рей або трек Джека Вайта "Love is blindness". А Даню неможливо було "укачати", тому співав йому якісь дебільні пісні. Придумував на ходу, аби він почув мій голос і заснув. Мені здається, Єва більше любила музику.

А які зараз зазвичай співаєте разом пісні? Рок, попсу чи, можливо, щось із "золотих" українських хітів, які звучали у плейлисті шоу "Вгадай мелодію" , де ви нещодавно взяли участь?

- Насправді ми співаємо щось по-приколу, якісь жартівливі пісні. Того самого Шугара. Даня, наприклад, обожнює пісню Альони Омаргалієвої "Не пʼяна – закохана". Ми можемо їхати й на всю машину її волати. Нам це дуже подобається.

Чи помічаєте вже якісь таланти в дітей?

- Так, у них прекрасний талант тріпати мені нерви й випрошувати все в магазинах (сміється, – прим.ред.). Насправді вони обоє грають на музичних інструментах постійно. Єва грає на барабанах. Данька теж легко грає на барабанах, просто не хоче займатися. Вони обоє музично дуже талановиті. Данька ще відвідує акторський гурток, грає в дитячому театрі.

Як не виховуй дитину, вона все одно потім пропрацьовуватиме все в психолога. Що, вважаєте, пропрацьовуватимуть ваші діти? Як виховати щасливу дитину?

- Коли навколо війна, я впевнений, що вони пропрацьовуватимуть вибухи, шахеди тощо. Я як батько і Лєра як мама стараємося огурнути їх любов'ю, щоб вони все мали. У нас немає таких стандартних фраз дитинства: "Я сказав", "Виростеш – зрозумієш". У нас таке не канає. У нас Даня навіть може зробити зауваження. Коли він маленький щось робив, я йому казав, що не можна. У відповідь він мене питав, чому, на що відповідав: "Бо тому що". А він мені: "Тому що – це не відповідь". Тому з цим у нас усе нормально.

Серед сучасних батьків є ті, хто хоче стати для дитини другом, якому вона б довіряла, інші ж прагнуть поваги, дисципліни (просять, аби на "Ви" до них зверталися). Що для вас важливіше й чому?

- Ми з дітьми – однозначно друзі, кенти. Вони їздять зі мною на гастролі, ми балуємося разом. Тому мені здається, що ми дуже близькі друзі – і для мене ця роль дуже класна, люблю її.

Який стереотип щодо виховання дітей, гадаєте, є абсурдним і його потрібно розвінчати?

Що батьки завжди праві. Це, мені здається, найжахливіший стереотип. Коли з самого дитинства тато завжди правий. Тато голова сім'ї. Не смій з ним сперечатися. І таким чином ми ламаємо дітей. Цього не потрібно робити. Потрібні конструктивні діалоги для цього. Якщо людина каже слово сполучення: "Я завжди правий" або "Буде, як я сказав" – це означає, що немає аргументів. Потрібно шукати аргументи.

Що думаєте щодо контролю життя дитини?

- Я контролюю життя своїх дітей, звичайно, зважаючи на їхній вік – починаючи від фізичного розвитку і закінчуючи їжою, якимись фільмами. Це потрібно контролювати, бо діти мають знати межі нормального.

До якого віку, на вашу думку, батьки мають фінансово підтримувати дітей? Чи варто давати дітям кишенькові гроші? Яку суму?

- Усе життя. Якщо є така можливість, дітей треба підтримувати фінансово постійно. І кишенькові потрібно давати – одну й ту саму суму щодня або гроші на тиждень. У нас така схема: ми даємо гроші на тиждень. Вони можуть у перший день їх усі витратити – більше не отримають. А можуть витрачати щодня, поступово. Нехай самі фінансово розуміються на цьому.

З ким із дітей зараз простіше, а з ким складніше? Як знаходите влучні слова, аби підтримати їх у потрібну хвилину?

- Немає такого, що з кимось складніше, а з кимось простіше. Усе прекрасно. Важко буває, наприклад, стримати себе й не придушити іншу людину, коли їх хтось образив. А так намагаюся знаходити слова, які підтримають дітей.

Як мирите між собою доньку й сина?

- Та вони не сваряться, вони обожнюють одне одного. Інколи буває щось, але нічого особливого зі сварок не пам'ятаю.

Зірковий статус вашої родини допомагає чи заважає дітям у їхній соціалізації і формуванні як особистостей?

- У нашої родини немає зіркового статусу. Це помилка. У нас звичайна середньостатистична українська родина.

Яку пораду дали б собі на початку батьківства?

- Не відпускай їх на три роки в Польщу, тому що ці три роки ти ніколи не повернеш. Якби складно не було тут, хотілося б жити разом.

Головне правило татка Євгена Галича у вихованні дітей – як воно звучить?

Як я сказав, так і буде. Виростеш – зрозумієш. Тато завжди правий. Я – голова сім'ї. А ще, особливо, у цьому домі немає нічого твого: усе це куплено за мої гроші (сміється, – прим.ред.). Жартую, звісно. Головне правило – любити. Любіть своїх дітей.