Український "Чарлі Чаплін" - цікаві факти про Миколу Яковченко

Якщо ти думала, що сучасні зірки вміють епатувати публіку, то ти точно не чула про Миколу Яковченка – легендарного актора, який умів зірвати оплески, просто з'явившись на сцені, і при цьому мав лише "чотири класи й калідор" освіти. Так-так, геніальність не потребує дипломів. Про це і не тільки тобі розповість Люкс.

Людина, яка перетворила невдачі на мистецтво

І 1900 році у Притулах народився хлопчик, якого бабуся ласкаво називала "гицалом", через його непосидючий характер. Хто б міг подумати, що цей шибеник стане легендою українського кіно? Микола Яковченко з дитинства демонстрував видатний талант... до неуважності та халтури в навчанні. "Чотири класи й калідор" – так він сам описував свою освіту, маючи на увазі міську єврейську гімназію.

Цікаво, що цей "академічний геній" мав відмінні оцінки лише з двох предметів: Закону Божого і поведінки. Так-так, найбільший розбишака театру був зразковим хлопчиком за оцінками з поведінки. Іронія долі? Безперечно.

Коли талант – це приречення на успіх

"Мені мої колеги дуже заздрять. Вони цілий вечір грають головні ролі, мучаться, потіють і не мають такого успіху, як я. А мені досить вийти на сцену, і відразу всі кричать: "Браво!"

Напевно, кожен із нас мріє так "страждати" від власної геніальності. За легендою, перед виходом на сцену Яковченко дивився на себе в дзеркало, плескав себе по обличчю і промовляв: "Годувальниця моя". І він мав рацію – ця неповторна фізіономія дійсно годувала його все життя.

Український Фернандель, який зумів обдурити НКВС

Сергій Параджанов називав Яковченка "українським Чаплі Чапліном" і порівнював із французькими акторами Фернанделем та Жаном Габеном. А сам актор скромно величав себе "блазнем із сірими очима".

У часи, коли НКВС забирало кращих представників української культури, Миколі Яковченку вдалося якимось дивом уникнути репресій.

Шукати вихід на сцену навіть у церковному хорі? Чому б ні!

Патріархальна родина не схвалювала захоплення лицедійством, але малий Микола знайшов оригінальний вихід: він пішов співати в церковний хор, сприймаючи це як свої перші виступи на публіці. Якщо це не геніальна хитрість, то що тоді?

Від аматорів до зірки екрану – один крок (і декілька чарок)

Театральний шлях Яковченка почався з аматорського гуртка, створеного Євгенією Базилевською, колишньою актрисою трупи Миколи Садовського. Звідти він потрапив до постійної трупи Пилипа Хмари, а згодом – до театру імені Франка.

Та життя актора не було гладким: смерть дружини у 1946 році залишила його з двома доньками на руках і призвела до затяжної дружби з "зеленим змієм". Яковченка часто можна було зустріти в ресторанчику "Театральний", де він не соромлячись брав гітару і влаштовував імпровізовані концерти для перехожих.

Коли клоун іде на манеж останній раз

Останніми словами актора були: "Клоун іде на манеж". Навіть перед обличчям смерті він залишався вірним своєму амплуа. Іронічно, але народного артиста України спочатку відмовлялися приймати до лікарні з апендицитом, а коли нарешті взяли – було запізно.

Чотириногий партнер, який не вимагав гонорарів

На схилі років найближчим другом Яковченка став пес Фан-Фан. Разом вони влаштовували вистави просто на київських вулицях, збираючи захоплену дітвору. Мабуть, це був єдиний партнер по сцені, який ніколи не скаржився на методи роботи метра.

А ще тобі варто подивитись на унікальні фото Квітки Цісик