"Я просто хочу, щоб люди відчували мою музику": відверта розмова з CHERNETSKA про нові пісні, страхи та чесність

"Мені страшно не відкриватися, а страшно бути закритою", – зізнається співачка та інфлюенсерка CHERNETSKA. Саме тому її нові треки звучать настільки чесно: без прикрас, але з великою кількістю емоцій. Кожна пісня – наче сторінка особистого щоденника, яку тепер можуть прочитати тисячі людей. Про музику як терапію, страх негативних коментарів і момент, коли особисті історії перестають бути секретом, – у відвертій розмові з Люкс.

Що стало для тебе моментом, коли ти зрозуміла: про пережите вже можна і потрібно говорити через музику?

- Не було такого моменту, коли я зрозуміла: "Все, я готова". Це був довгий шлях. Я пробувала записувати пісні й раніше, але не могла знайти свій стиль. Спроби були, проте справжнє бажання займатися музикою прийшло тоді, коли я зрозуміла: не хочу писати просто заради того, щоб щось написати. Не хочу створювати пісні без сенсу.

Я відчула, що можу вкладати в музику себе, свою творчість, свої переживання. І тоді мені стало набагато легше. Але якогось одного моменту, який би мене кардинально змінив, не було.
Я ходила на концерти українських виконавців і думала, що колись теж стоятиму на сцені. Потроху готувала себе до того, що одного дня також розповідатиму людям про свої переживання через музику.

Чому саме зараз з’явилася внутрішня готовність відкрити цю особисту історію?

- Я просто втомилася відкладати. Постійно чогось боялася, постійно думала: "Можливо, наступного разу", "Не зараз". Мене кудись запрошували, а я відповідала: "Ні, можливо, іншим разом". Я звикла все переносити на потім.

Напевно, це вже накопичений ефект злості на саму себе через те, що я весь час боюся. І я зрозуміла: нічого не зміниться, якщо я просто не зроблю цей крок. У якийсь момент сказала собі: "Так більше не може тривати". І вирішила поступово відкриватися та розповідати свою історію.

До того ж я й так дуже відкрита у своєму блозі. Можливо, навіть занадто. Якщо мене посадити на якесь провокативне інтерв’ю, я, швидше за все, розповім усе.

Наскільки складно було перетворювати болючий досвід на пісні?

Це складно лише тоді, коли я ще не прожила і не відпустила певну ситуацію. Наприклад, пісня "Відпусти", яка вийшла другою, далася мені легко, тому що це історія, яку я давно прожила. Її слова взяті з моїх нотаток і просто складені в одну пісню. Мені не боляче було ні писати її, ні співати. Це вже не про біль.

А ось "Прокинься" далася дуже непросто. Там є слова про "монстра всередині", і я досі відчуваю цього монстра, який постійно говорить мені, що я роблю щось не так.

CHERNETSKA - Прокинься – дивитися онлайн кліп:

Так само і з піснею "Чи я варта?". Саме вона викликає в мене сльози, тому що я часто думаю, що недостатньо варта. Коли цей трек ще навіть не був готовий, я щоразу плакала, коли вдома накидала текст. Тому іноді було справді дуже складно.

CHERNETSKA – чи я варта – дивися онлайн кліп:

Що ти хотіла б, аби слухачі відчули, коли почують ці треки?

- Я дуже хочу, щоб люди просто відчували. Ми всі живемо емоціями, і мені хочеться, щоб усе було глибше. Щоб люди проживали ці емоції, а не ховалися від самих себе.

Навіть пісня "Одна душа" – хоча вона здається сумною, насправді дуже легка. Вона не про смуток. Коли люди слухають її, мені хочеться, щоб вони відчували спокій і впевненість. Але навіть якщо вони відчують щось зовсім інше – це теж прекрасно. Для мене головне, щоб людина щось відчула. Не просто подумала: "Класний трек, хороша рима". Для мене музика – це про глибину, про емоції.

CHERNETSKA – одна душа – дивитися онлайн кліп:

Найцінніше – коли мені пишуть: "У мене мурашки". Це неймовірне відчуття – розуміти, що ти можеш викликати такі емоції у слухача.

Чи змінилося твоє ставлення до власного минулого після того, як ти проговорила його в музиці?

- Скоріше так, ніж ні. Коли я відкриваюся людям, наприклад, виступаю перед своїми учнями чи виходжу на сцену і чесно кажу: "Мені тривожно", – мені одразу стає легше. Те саме відбувається і з минулим. Наче я вже висвітлила цю історію, відкрила свою душу – і після цього можу її відпустити.

У мене це працює саме через музику. Як на терапії: я дістаю якусь проблему чи сильне переживання, пишу про нього, а потім думаю: "Добре, це було важливо. Тепер можна рухатися далі". І тоді народжується нова пісня.

Якщо говорити про минуле, то сьогодні я відчуваю до нього більше вдячності. Якщо взяти пісню "Прокинься", то вона саме про це. Я вдячна життю за те, що все склалося саме так. Якби було інакше, я теж була б іншою. А мені подобається людина, якою мене зробили життя і мій досвід. Так, негативний досвід досі іноді болить. Але водночас саме він мотивує мене розвиватися і ставати сильнішою.

Як ти знаходиш баланс між відвертістю і бажанням залишити частину історії тільки собі?

- Мені здається, усе залежить від відчуття в конкретний момент. Іноді мені хочеться відкритися більше, іноді – навпаки, розумію, що поки не готова настільки близько підпускати людей.

Творча людина – це завжди про емоції, а вони дуже мінливі. Але загалом я дуже відкрита. І вважаю, що тільки тоді, коли максимально чесно описуєш свої почуття, можеш викликати справжні емоції у слухача. Якщо писати лише про абстрактні речі або дуже узагальнено, це навряд чи когось зачепить. Тому все залежить від того, що я відчуваю.

Чи страшно випускати настільки особисті пісні у світ?

Насправді – ні. Мені не страшно відкриватися. Найбільше іноді страшно читати коментарі. Будь-який негатив усе одно зачіпає, навіть якщо люди говорять, що їм байдуже. Тому мені не страшно випускати особисті пісні – це мій спосіб проявляти себе. Мені страшніше бути закритою.

Я постійно шукаю нові способи спілкуватися з людьми: через музику, YouTube, Telegram, TikTok, Instagram. Якщо завтра з’явиться ще якась нова платформа – я теж буду там. Люблю ділитися своїми відчуттями. Люблю знаходити відгук у людей, які переживали щось схоже. Для мене дуже важливо знати, що я не одна. І так само, думаю, комусь важливо почути, що він теж не один.

Якими ти бачиш стосунки з аудиторією після цього релізу?

- Після "Прокинься" і "Чи я варта?" люди, мені здається, побачили мене зовсім з іншого боку. Ті, хто давно стежив за моїм блогом, і раніше відчували мою відкритість та знали, що я проходжу через непрості моменти. Але, мабуть, не всі розуміли, наскільки це глибоко.

Для мене було дуже важливо показати саме цю частину себе. Пісня "Чи я варта?" адресована людям, які бачать мене десь у соцмережах чи в житті й залишають негативні коментарі.

Мені здається, саме з цього релізу все по-справжньому починається в моїй музичній кар'єрі. Саме так я це відчуваю. Хоча мої стосунки зі слухачами й підписниками і раніше були дуже щирими, з кожною новою піснею я відкриваюся ще більше. Ніби впускаю людей у свою душу. І мені здається, що саме така чесність сьогодні цінується найбільше.