Зірковий бліц: Ivan NAVI про сина, стосунки з дружиною й майбутні концерти

Давай разом дізнаємося, чим зараз живе і які має плани зірковий татко Ivan NAVI. Лови ексклюзивне інтерв'ю з виконавцем.

За останній рік я навчився цінувати моменти разом із сімʼєю. Мій син зараз багато чого робить вперше, і я ловлю його емоції. Вперше почав повзати, вже з нетерпінням і дещо з острахом. Чекаю на перші зубки, які почнуть різатись, а перше слово і перший крок, мабуть, взагалі емоційно мене порвуть на шмаття. А ще скоро станеться перший його концерт у Львові 23 травня на моєму сольнику. Це буде для мене дуже відповідально.

Найкраще я вмію спати. Знаєте, колись була приказка: він і на вінику виспиться. Ось це про мене: у дорозі, сидячи, стоячи. З мене завжди жартує команда на гастролях. Зараз я навчився рано прокидатись, хоча як навчився – довелось. А колись для мене ранкові ефіри, наприклад, були тортурами.

Сьогодні моветон – хизуватись дорогими покупками; усе російське – хоча це взагалі дно вже дивитись в ту сторону; казати, що ти знаєш, яким буде завтра; не донатити.

Для мене взірець – мій дідусь і бабуся, які зберегли любов і цінності протягом всього життя. І я пам’ятаю, як вони в глибокій старості тримались завжди за руки. Для мене це еталон сім’ї.

Мій найбільший страх сьогодні – це коли летять ракети чи шахеди, дитина з дружиною вдома, а я кудись поїхав на гастролі чи по роботі. Страх за них – найбільший. А радість – це усмішка, з якою мене зустрічає вдома Дарусик.

Найболючіше "ні", яке доводилося чути, … не скажу, що найболючіше, але одне з ненайприємніших, коли мені сказали при вступі в Київську естрадно-циркову академію: "Ні, ви не поступили". Для мене на той момент це був крах моїх мрій про сцену. Та згодом я зрозумів, що це точно не кінець світу й далі вперто йшов до своєї цілі.

Наразі моя музика про життя тут і зараз! А в житті як бувають миті піднесення, так і спаду. Так само і в творчості: буває настрій для веселих пісень про кохання, а інколи хочеться лірики, хочеться рефлексії.

Яка музика поза часом і трендами, на вашу думку? Думаю, що народна музика. Це стосується будь-якої національності. Вона музично може видозмінюватися, але основа завжди присутня. А ще музика нашої молодості. Для нас вона завжди буде особливою.

Трек, який завжди підіймає мені настрій, – Rupert Holmes – "The Pina Colada". Це наша улюблена пісня з Дарусиком. Я майже щодня йому її вмикаю, і ми влаштовуємо танці.

Табу в моїй родині ... Якщо між нами, то нема, ми можемо говорити абсолютно про все. Точно можу сказати, що у нас табу на все російське.

У моїй дружині мені здається красивим…. Спершу я закохався в її очі, потім було все решта.

Мій син мене навчив терплячості, особливо коли міняєш підгузки, а він вивертається як шило. Також прокидатись рано вранці, а ще трохи впадати у дитячість. Я став в один момент якийсь занадто серйозний. А з народженням сина в мене ніби іскра нова загорілась.

Найтепліший спогад мого батьківства – як тільки Дарусик народився, мені поклали його на груди. Це були неймовірні відчуття

Любов під час війни має смак гостро-солодкий. Я люблю азійську кухню, от в ній зустрічаються такі дивні поєднання. Насправді – це та гавань, яка щоразу рятує корабель, який потрапив у затяжний шторм.

Мої плани на 2024: хочеться бути корисним як для військових, яким ми завдячуємо тим, що прокидаємось кожного ранку в Україні, так і всім українцям, своїй аудиторії – давати музику, яка буде їх підтримувати. Зараз готуюсь до концерту у Львові, щойно відіграли концерт у Києві, думаємо про тур, бо збираємо зараз на еваки для військових 80-ї бригади та хочеться якнайшвидше його закрити. У травні буде нова пісня. От так коротко. Зараз важко загадувати наперед, але цей стан турбулентності, на жаль, став вже звичним. Тому найголовніше зберігати баланс.