Зірковий бліц: Коля Сєрга про концерти для захисників і роль музики під час війни

За останній рік я навчився не казати слово "останній", тільки "крайній".

Зараз найскладніше рухатися в темряві, бо настала депресивна фаза війни й багато хто боїться, що з цієї темряви ми не вийдемо. Саме зараз потрібно зробити це зусилля, бо якщо ми всі будемо думати, що не вийдемо, ми й не вийдемо. Якщо зберемося, згуртуємося, то не просто вийдемо — вибіжимо й знесемо все на своєму шляху.

Війна дала поштовх усвідомити, наскільки важливим словом є "Батьківщина". Це моє особисте відкриття, і такої захопленості Україною, такої любові до неї, жаги до того, щоб вона розквітала в мене не було ніколи.

Мене тримає на плаву розуміння того, що дно ми зможемо побачити в будь-який момент, тому потрібно якомога довше знаходитись на поверхні та насолоджуватись її красою.

Сьогодні не можна мовчати про безвідповідальність деяких частин нашого суспільства, але краще не говорити про це, а діяти так, щоб позбавити їх будь-якого впливу.

Коли розумію, що вже не можу, то розумію, що я можу розуміти, а значить - це вже щось, що я можу. Там, де маленьке можу, там і велике можу.

Для мене взірець сьогодні - я завтрашній.

Найзворушливіший момент за останній час - це кожен наш концерт. Навіть просто зараз я знаходжусь в Костянтинівці,у ДСНСників, у рятівників. Я бачу їхні очі, коли працюють наші артисти, і в мене на очах з’являються сльози, бо я захоплююсь тим, які в нас люди, тим, яка в них глибина душі.

Сьогодні музика - це лейтмотив думок, з якими ми проживаємо та сприймаємо війну, тому музика має бути ретельно відібрана, повинна допомагати нам зібратися, згуртуватися, знайти краще в собі і віднайти шлях до своєї душі.

Публічні “срачі” під час війни це – розкіш, яку ми зараз собі не можемо дозволити.

Бути українцем для мене - честь та Божий дар.