Зірковий бліц: KRISTONKO про "хороших" росіян та мрію гастролювати вільною Україною

Я моніторю новини, які здебільшого пов’язані з війною. Я блогер і я маю бути в курсі подій, які відбуваються в моїй країні.

Найстрашніший момент за ці 4 місяці - коли почула вибух, і від цієї ударної хвилі прогнулись вікна. Від цього я прокинулась.. Це був дуже страшний ранок.

До війни мріяла почати гастролювати Україною.

Після війни я обов‘язково буду давати свої перші концерти. Реабілітація після війни музикою - це саме те.

За цей час я навчилася сприймати будь-які новини, бути готовою до будь-якого повороту подій і бути максимально зібраною.

Сьогодні для мене нереально слухати російське, дивитись фільми з російським перекладом і сприймати все, що пов‘язано з цією країною.

Моя нова реальність - це не знати, що буде завтра. А жити одним днем. Щодня читаючи новини і поширюючи інформацію про те, що твориться зараз у країні. Це важлива місія блогера.

Пам‘ятаю, як мені зранку дзвонить хлопець і каже: "Почалось. Росія напала на нас. Збирай речі і їдь до батьків у село. Надіюсь, ми побачимось".

Можливо, і є "хороші" росіяни, але хіба ті, які закордоном і можуть казати свою справжню думку, бо їх елементарно "не приберуть". Але не існує "хороших" росіян, які живуть на території росії. Я впевнена в цьому. Це зомбована нація, яка сама себе зараз вбиває. Сама показує те, що вона не має права голосу, думки. Ця нація приречена. Сама себе прирекла. Ніхто в цьому не винен. Лише самі росіяни, які допустили це.

По-новому поглянула на наші старі пісні, культуру, спадщину і наш одяг, який споконвіків передавався поколіннями. Я почала більше робити контент, який пов‘язаний з історією. Хоча і до того вже 2 роки українські пісні поширювала.

Найбільше мене розчаровує те, як росіяни не розуміють , що їм уже настав гаплик. Що весь світ тепер сотнями, а той і тисячами років буде ненавидіти цю націю - усе одно "за Путіна". Болить те, що вони радіють смертям невинних… Це нація, яка любить кров. Жертви. Невинні жертви. Це жахливо розуміти..

Найбільше мене зараз захоплює дух наших хлопців, які так мужньо стоять за наш мир. Безмежно вдячна їм.

Жалкую, що до війни не надавала уваги внеску в армію. Думала, що це неважливо.

Вірю в перемогу України та розквіт нашої нації!