Зірковий бліц: Маша Єфросиніна про кохання під час війни й найболючіше "ні" у житті

Коли виникає відчуття, що вже не можу, то я все кидаю, іду на коротко зі зв'язку та залишаюся із собою наодинці.

Сьогодні для мене взірець - народ України.

Голос нашого покоління - усі, хто не мовчать, не втомились, не бояться.

Зараз я засуджую, але можу пробачити… поки мій народ знищує ворога, я дала собі слово опановувати будь-яке роздратування щодо дій українців. Переможемо - справедливість сама все розкладе по полицях.

Відчуваю вдячність - безмежну вдячність своїй мамі. Уже рік, як вона виховує нашого з Тимуром сина й дає нам обом можливіть робити важливі справи для країни: мені займатися Фондом, а чоловіку боронити Україну в лавах ЗСУ.

Я залежна від кохання, кави й запаху моїх дітей.

Зі своїх минулих звичок зараз вважаю недоречною займатися шопінгом, блазнювати та лінитися.

Найболючіше "ні", яке доводилося чути: "Ми не пожертвуємо гроші на постраждалих жінок, якими ви опікуєтеся, бо ви, Маша, не хочете нас відрекламувати, як нам треба".

Порада, яку б хотіла отримати 24 лютого 2022 року: повір у себе прямо зараз. Ти витримаєш більше, ніж можеш собі уявити.

Тепер я ціную в людях ... Я завжди цінувала людяність, а сьогодні відчуваю її шкірою.

Я відчула себе дорослою дівчинкою, коли помер мій тато в 2000 році.

Мені здається красивим у собі - ключиці та плечі.

Кохання під час війни має смак ненаситності.

Мій найбільший страх сьогодні - затяжна війна, а радість - щоденне отримання шаленої любові та теплих слів від людей.

Мої найближчі плани на 2023 рік: відкрити центр ментального відновлення жінок України.