Зірковий бліц: Таня Татарченко про стосунки з Дьоміним і бажання стати диктором вокзалу

Люблю, коли мене називають, Танюша.

Найкращий комплімент для мене той, що від душі, щирий, із блиском в очах. Якщо це комплімент від слухача, то обожнюю, коли говорять, що наше ранкове шоу "Зарядка" піднімає настрій. Для мене це кращий комплімент. Завжди читаю і тішуся, що наша зі Славкою (Дьоміним, - прим.ред) мета досягнута: хтось посміхнувся від нашої "дурастіки" і поніс далі у свій світ посмішку, а не проблеми й негатив. Я навіть вірю, що ми з Дьоміним по-своєму змінюємо світ на краще.

Одного разу фанат нашого шоу.. Ой, та різне було: від крутезних подарунків (за що щиро вдячна кожному!) до радіо-маньяків.

Перша асоціація, яка виникає, при згадці про Славу Дьоміна, - дурне, але рідне (сміється). Насправді до Дьоміна відчуваю шалену повагу за професіоналізм, сміливість, постійне бажання вдосконалюватися. Та і взагалі він уже як брат стоюрідний.

Феномен нашого ранкового шоу в тому, що... І для мене, і для Славки найголовніше - викликати посмішку у слухачів і приємне відчуття всередині, а не бажання бути "звйоздами". Це і є секрет. Ну й не розслабляти "булкі", постійно працювати над собою.

Таня Татарченко

Захоплююся щасливими людьми, бо всі ми з дитинства трохи "поломані". Коли людина змогла себе пропрацювати й досягти рівня "кайфую від життя" - це по-справжньому круто. Є багаті й успішні, але без внутрішнього відчуття щастя. Мене захоплюють реально щасливі люди.

Давно мріяла....Я намагаюся здійснювати всі свої мрії. Власне, думаю, ми для того й живемо, щоб їх втілювати. Мрії - це як вказівники на життєвому шляху. Зараз з'явилася мрія зустріти Новий рік на Філіппінах, прям дуже хочеться. Чекаю, поки це стане можливим через карантинні обмеження. Ще, як жінка, мрію зустріти справжнього классного чоловіка, із великої літери Ч, із яким разом будемо кайфувати від життя.

Якби не радіоведуча, то я б точно стала вчителькою. Реально свого часу хотіла працювати викладачкою, якою я і є за освітою. Однак зарплатня вчителя в Україні на момент закінчення педагогічного універу була ну зовсім неадекватною. А ще, коли у 2004 вийшла з поїзда Суми-Київ, подумала: якщо не влаштуюся на радіо, то піду проситися оголошувати прибуття потягів (сміється).

Щастя для мене - тихе, спокійне відчуття насолоди всередині. Від того, що роблю, від усього, що оточує довколо, від себе, від тих, хто поруч.

Найбільший страх радіоведучого... Для ранкового ведучого - проспати (сміється). А так... то вже, напевне, усе було: слово згадати в ефірі не могла, обмовлялася й чухню несла, мікрофон забувала вимикати, програма ефірна зависала, невдалі жарти.. Усього цього вже не боюся. Розумію, що слухач нас любить і пробачить невеличкий збій, адже відчуває, що й ми його любимо. Усе завжди ідеально бути не може.

Мене надихає... Як говорила вже, усвідомлення того, що ми впливаємо на світ, несучи посмішки й позитив. Заради цього, навіть будучи шаленою і незламною "совою", прокидаюся о 5:30 щобудня.

Зранку я схожа... Як сказав би Дьомін в ефірі: на крокоділа (сміється). А по факту - просто на заспану себе.

Таня разом із Славою Дьоміною та гуртом MOZGI